Тінь Вія

Яра

Я завжди за тобою спостерігала ти мій старший брат мій приклад коли ви з Мілою уходили на завдання я проникала твій кабінет і читала книги по закляттям я знаю що це не та книги що повинні цікавитися діти, але мені було цікаво я пам'ятаю той день коли Міли не стало ти був розбитий і не хотів не с ким розмовляти саме тоді мне в голові виникла ідея стати твоєю відьмою я знала що ти будеш проти тому я тренувалися в ночі   .Тобі ту ніч коли ти бився з демоном могло здатися що я надто впевнена, але насправді  я боялася. Боялася, що зроблю щось не так, що не зможу допомогти тобі, як допомагала Міла. Але ще більше я боялася втратити тебе. Тому, коли побачила можливість втрутитися, я просто пішла на це, не думаючи про наслідки.

Після тієї ночі я зрозуміла, що вибрала правильний шлях. Ти, можливо, досі не готовий це прийняти, але я стану тією, хто стоятиме поряд із тобою, як стояла Міла. Ти мій старший брат, Влад, і я зроблю все, щоб ти не залишався сам у цьому світі. Ти навчив мене, що захищати інших — це не тільки обов'язок, але й частина нашого серця. І тепер це моя мета.

Яра задумливо подивилася на руки, які досі трохи тремтіли після останньої сутички з демоном. Її очі наповнилися рішучістю, а голос прозвучав тихо, але впевнено:

— Влад, я завжди була поруч, навіть якщо ти цього не помічав. І тепер, коли я стала хранителькою, ти більше не будеш сам. Ми разом впораємося з усім, що чекає попереду. Обіцяю.

Їй було лише 15, але вона не мала права це показувати. Вона знала, що від її рішучості зараз залежить не лише власна безпека, а й довіра її напарників. — Все буде добре, відьмочко, — лагідно промовив Влад, підійшовши ближче. Його голос був спокійним і впевненим.

— Ми не дамо тебе в образу.

Яра підняла голову і зустріла погляд Влада. Його слова звучали просто, але вона відчула в них ту силу, яка завжди тримала її в цьому світі, коли все здавалося надто складним.

— Я знаю, Влад, — відповіла вона, ледь помітно посміхнувшись. — Але я також знаю, що маю сама вчитися боротися. Не завжди ти будеш поруч, щоб мене захистити.

Влад кивнув, уважно слухаючи її. Його обличчя залишалося спокійним, але в очах блищав ледь помітний смуток.

— Ти права. І ти вже показала, що можеш впоратися. Але пам’ятай, що сила — це не лише магія чи впевненість. Це ще й розуміння, коли варто зупинитися і покликати на допомогу.

Яра трохи нахилила голову, вловивши натяк.

— Ти натякаєш, що я надто вперта?

Влад засміявся, його сміх був тихим, але щирим.

— Ти вперта, як і я. І саме тому я знаю, що ти впораєшся. Але це не означає, що ти маєш робити все сама.

Яра перевела погляд на карту, знову заглиблюючись у свої думки. Вузли пульсували, нагадуючи про майбутню небезпеку. Вона зітхнула, намагаючись знайти в собі більше рішучості.

— Вони не дадуть нам спокою, поки не досягнуть свого, — нарешті сказала вона, торкаючись пальцем одного з вузлів. — Наталя і її послідовники... Вони думають, що зруйнувати хранителів — це шлях до свободи. Але насправді це лише шлях до хаосу.

Влад поклав руку їй на плече.

— Тому ми й тут. Ти маєш рацію, Яро. Ми не можемо допустити, щоб вони досягли свого. Але пам’ятай: ти не одна. Ми працюємо разом, як завжди.

Яра подивилася на нього, а потім на карту.

— Разом, — тихо повторила вона, але в її голосі вже відчувалася впевненість.

Влад кивнув і повернувся до Івана, який, сидячи за столом, теж уважно слухав їхню розмову.

— Ну що, котику, — почав Влад, піднімаючи одну з папок, — час перейти до справи.

Іван тільки закотив очі, але в його погляді з’явилося більше рішучості.

Яра відчула, як хвиля тепла пробігла її серцем. Вона знала, що попереду багато небезпек, але вона також знала, що більше не боїться. Разом вони впораються з усім, що на них чекає.

— Добре, мала, йди спати. Школу ніхто не скасовувати, — проговорив Влад, кинувши погляд на годинник. — І ніякого ТікТоку! Те, що батьків немає вдома, не означає, що я дозволю тобі сидіти в телефоні до третьої ночі.

Яра закотила очі й невдоволено буркнула: — Ну звісно, великий брат контролер.

— Контролер? — Влад підняв брову й схрестив руки на грудях.

— Ти серйозно? Я просто хочу, щоб ти виросла нормальною людиною, а не зомбі з червоними очима від екрана.

— А я думала, що ти більше боїшся демонів, а не ТікТоку, — саркастично відповіла вона, усміхаючись.

- Скоріше як я стала відьмою цьому хранителю

Влад почув її фразу, коли Яра вже майже зникла за дверима своєї кімнати, і лише похитав головою, ховаючи усмішку.

— Скоріше, як я став твоїм охоронцем, мала, — відповів він, але голос був більше жартівливим, ніж суворим.

Яра повернулася у дверях, спершись на одвірок. Її обличчя було хитрим, а очі світилися грайливістю.

— О, охоронець? Тобто ти визнаєш, що без мене тобі було б нудно?

Влад зобразив глибокий роздум, притуливши руку до підборіддя.

— Нудно? Ні, скоріше спокійно. І набагато тихіше.

— Ага, — скептично промовила Яра, схрестивши руки на грудях. — Але тоді хто б тебе рятував від демонів і навчав триматися в тренді?

— Триматися в тренді? — Влад підняв брову, удавано ображаючись. — Мала, я трендовіший, ніж ти думаєш.

— Ну-ну, — засміялася вона, відштовхуючись від дверей. — Гаразд, охоронцю, я йду. Але пам’ятай: твоє життя без мене було б неймовірно сірим.

— Спати, Яро, — з притиском відповів Влад, хоча посмішка все ще не зникала з його обличчя. — Завтра побачимо, хто з нас трендовіший.

Вона махнула рукою, зникнувши за дверима, а Влад залишився стояти, дивлячись у бік її кімнати.

— І як ця мала перетворила мене з хранителя світу на хранителя її безсонних ночей? — пробурмотів він сам до себе, але його голос звучав тепло, майже із захопленням

Іван 

Тиждень… лише тиждень, а здається, ніби я тут уже місяць. З першого погляду здавалося, що Я і Яра — звичайна родина. Ну, наскільки звичайною може бути сім’я, де старший брат — хранитель, а молодша сестра — наймолодша відьма в історії. Але що більше я з нею спілкуюся, то більше розумію, наскільки ми дивні. І наскільки неймовірні.