Глава 60

Наступного дня Марк наближався до знайомого будинку. Цього разу, старенька хата з довгим ґанком здавалася рідною. Добре пам’ятаючи настанови Степана, хлопець піднявся сходинками та під килимком знайшов іржавого ключа. Стиснув його у руці й невдоволено хмикнув. Степан знав, що відправиться служити блуду, проте жодним словом не обмовився. Тепер стали зрозумілі його дивні інструкції та завуальовані слова прощавання. Марк картав себе, що не помітив цих натяків та не здогадався про все сам. Не міг дозволити Степану змарнувати десять років, сподівався визволити його.

Ключем відчинив двері та зайшов у будинок. Марк не уявляв, що йому робити далі, як прийняти нового себе й визволити Степана. На підсвідомому рівні відчував - він обов’язково знайде відповіді хоч на якісь запитання у книзі, недарма ж Степан так бережно її ховав. 

Хлопець підійшов до дивану та однією рукою відсунув його. Така могутність подобалая, п’янила та породжувала відчуття всесильності. Відчинив люк і з погребу одразу повіяло сирістю. Марк здригнувся та спустився вузькими східцями до низу. Пам’ятаючи настанови Степана, знайшов у коробці ключ від сейфу та відчинив його. Побачив стару книгу та схопив до рук. Піднявся у кімнату, сів на диван та почав перегортати сторінки з надією знайти щось корисне.

Книга написана каліграфічним почерком, на деякі сторінки навіть прикрашали ілюстрації. Погляд натрапив на зображення Ельвіри, королеви арахноїдів і хлопець гидливо скривився. При згадці про цих істот по спині пробігся легкий вітерець. Малюнок дуже реалістично показував арахноїда і Марк підозрював - без магії тут не обійшлося. Проте це не ті істоти, котрі цікавили хлопця. 

Продовжував перегортати сторінки й нарешті натрапив на того, кого шукав. Блуд. Жадібно читав про нього інформацію і намагався з’ясувати його слабке місце. Окремим стовпчиком розмістилися слова для виклику блуду. Малюнок старого слабкого діда з бородавкою на носі не вселяв страх, але Марк не хотів недооцінювати ворога. Більше нічого не знайшовши, вирішив ризикнути. Впевненість, що блуд йому не загроза, твердо засіла у серці. Підвівся, зачинив люк та посунув диван на місце. Не хотілося, щоб хтось знав про сховок, який Степан так старанно оберігав. Прошепотів потрібні слова, поставив розгорнуту книгу на стіл та, затамувавши подих чекав на результат. 

У кімнаті здійнявся вітер, хоч і всі вікна були зачинені. Він прошелестів сторінками книги, яка зрештою закрилася і перед очима Марка з'явився зовсім не той, на кого він очікував. Полум'яне волосся широкими кучерями опустилося на плечі, в зелених очах більше не сяяв вогник цікавості, а червоні вуста здавалися надто яскравими на фоні блідої шкіри. Навколо дівчини утворився ледь помітний червоний згусток диму. Марк підозріло зіщулив очі:

- Софія? Як ти тут опинилася?

- Ти сам мене викликав. Скучив? - дівчина підійшла до нього та обійняла за шию. Така поведінка дивувала і Марк не поспішав обіймати у відповідь.

- Я викликав не тебе, а блуда.

-  Таке враження, що ти не радий мене бачити, - Софія ображено надула губки та відвела погляд. Марк схопив руки дівчини та забрав зі своєї шиї. Утримував їх у долонях і уважно вдивлявся в обличчя, наче хотів розгледіти якийсь підступ.

- Звісно радий, просто трохи здивований. 

- Я вигадала яким чином ми можемо бути разом, - дівчина поглянула йому в очі та міцніше стиснула пальці, - якщо ти присягнеш, що ніколи не зашкодиш мені й вічно служитимеш. 

- Служитиму? - слова Софії насторожували. Марк відпустив її пальчики та відійшов до вікна та різко розвернувся, суворо свердлячи дівчину поглядом, - що ти маєш на увазі?

- Нічого такого, просто я так почуватимуся у безпеці. Присяга пов’яже тебе  зі мною і ми станемо нерозлучні. Ти ж цього хотів? Я буду впевнена, що навіть якщо не впораєшся зі своєї звіриною сутністю, то все одно не станеш загрозою для мене. Це лише слова заради нашого майбутнього.

Марк відчував підступ у промові дівчини. Вона пальчиками доторкнулася до рудого волосся та грайливо перебирала кучеряві пасма. Вродлива, але холодна і чужа. Червоний дим навколо Софії став густішим. Марк розумів, щось відбувається, але не знав, що саме. Ця особа зовсім не нагадувала ту милу дівчину яка змушувала серце калатати сильніше. Вона не приваблювала і щось у ній змінилося. Перед очима постали рядки з книги й Марк все зрозумів. Щоб підтвердити свої здогади, він підійшов до Софії.

- Мені здається, ти не кажеш правди й зовсім зі мною не щира. Для початку скажи, хто ти насправді? 

- Марку, я не розумію, - дівчина похитала головою, проте в її очах не проявлялося і крихти розгубленості. Марк схопив за шию та злегка натиснув.

- Не потрібно розігрувати виставу, Блуде. Я знаю, що це ти.

Вуста дівчини розтягнулися у зухвалій посмішці. Дим навколо неї почав згущуватися і за мить хлопець уже утримував повітря. Софія зникла, розчинилася та перетворилася на червоний згусток диму.  Позаду почувся чоловічий голос:

- Я хоча б спробував полонити чугайстера. Якби я цього не зробив, то перестав би поважати себе. 

Марк розвернувся і перед ним стояв старенький дідусь з велетенською бородавкою на носі. Саме його ілюстрацію хлопець бачив у книзі.

- А одного чугайстера тобі не вистачає? Якщо Степан не справляється зі своєю роботою, то відпусти його.