Глава 34

Степан, не гаючи часу, кинувся до них і у бігу розпочав своє перетворення на чугайстера. Встиг перехопити її руку та спрямувати удар на неї. Мавка ухилилася і топір забився у ґрунт, відрізавши маленький шматочок волосся. Чугайстер привалив мавку своєю вагою, знав – цій паскудниці не вибратися живою з його міцних лап. Але сьогодні не поспішатиме відправляти її за грань, йому потрібна інформація і цього разу отримає бажане. Упевнений – вона чекала саме на них. Підозрював – зброя у її руках і була тим древнім топірцем. Грізно, не зменшуючи свого натиску, прогарчав:

- Що за топірець у тебе?

Вона ледь чутно застогнала. Степан хотів стиснути її ще більше, але раптом сильні потоки повітря відштовхнули його від мавки й чоловік пролетів декілька метрів перед тим, як вдаритися у стовбур масивної смереки. Мить, і він уже лежав на зеленому моху, що наче м`який килим розстелився під деревом. У пошуках свого супротивника хутко підвівся на ноги.

Його ворог не ховався, а навпаки струнка постать гордо постала перед ним. У вродливій дівчині з платиновим волоссям майже до п`ят, блакитними очима, які з викликом дивилися на нього, та велетенськими крилами з білим пір`ям, що досягали нижче колін, чоловік упізнав повітрулю. Дрібні риси обличчя, маленький акуратний ніс, тонкі губи, невелике підборіддя та довга світла лляна сукня робили її схожою на ангела. Проте, Степан знав – за цією вдаваною красою, живе справжнє зло і він має намір його знищити.

Помітив, що мавка, яку ледь не придушив, уже впевнено стояла на ногах, а Марк устиг перетворитися на чугайстера з чорною шерстю та закривав собою Софію. Такий відкритий прояв агресії дивував, ще ніхто не нападав на нього. Не стримуючи своєї неприязні, крізь зуби прогарчав:

- Не чекав, що ти з власної волі з`явишся перед мною, але це на краще, я сьогодні ж знищу тебе.

Вона розсміялася вдаваним реготом. Її сміх неприємно пронизав вуха та віддалено нагадував пищання. Впевнено, не втрачаючи своєї величі, повітруля намагалася швидко розбити його сподівання на друзки:

- Не зможеш. У тебе ж досі немає древнього топірця.

Степан міцно стиснув у своїх руках топірець, яким ще не давно володіла мавка. Гордо та демонстративно підніс його на рівень своїх грудей:

- Ти, мабуть, не помітила, але я відібрав це у твоєї подружки.

- О, це звичайна сокира, ніякої цінності не представляє, проте я знала, що він введе тебе в оману і ти опинишся у моїй пастці.

Чоловік перевів погляд на топірець і одразу зрозумів – вона казала правду. Силу, яка прихована у древній зброї він відчув би, а це звичайний кусок заліза. Поки оговтувався від несподіванки, повітруля скористалася такою неуважністю та сильним потоком повітря змістила Марка до нього. Хлопець упав на спину прямо біля його масивних, волохатих ніг.

Навіть не встиг підвестися як зверху, на них швидко опустилася масивна клітка.  Вона була правильної квадратної форми, мала близько півтора метра у діаметрі та стільки ж висоти, тож стояти на повний зріст чоловіки не могли. Товсті, металеві грати чорного кольору знаходилися на усіх стінах та стелі. Не помітивши дверей, Степан одразу зрозумів – ця клітка не створена для того, щоб хтось з неї виходив. Проте, найголовніший феномен трапився несподівано, він і Марк, попри свою волю перетворилися на людей. Як чоловіки не намагалися, вони так і не змогли повернути собі подобу чугайстра.

Мавка накинулася на Софію, стала позаду неї, звела її руки за спину й міцно схопила їх. Хоч якою відважною намагалася здаватися дівчина та не показувати свого страху, але Марк все одно помітив переляк, що вирував у зелених очах. Повітруля явно задоволена таким розвитком подій, не приховувала своєї втіхи:

- Нарешті непереможний чугайстер спіймався на мій гачок, проте якщо бути точною, то цілих два. Навіть не намагайся даремно витрачати сили, це антимагічна клітка, вона сковує твої здібності й ти вже не перетворишся на грозу всіх мавок.  А тепер, якщо тобі дороге життя твоєї супутниці, ти віддаси мені карту бажань.

Марк спостерігав як Степан сівши прямо на землю та нарешті випростав спину, зневажливим голосом продовжував переговори:

- Немає гарантії, що ти її відпустиш, коли отримаєш бажане.

- О, у цьому можеш не сумніватися, вона мені не потрібна і я залишу дівчину вам, щоб нагадувала тобі через кого втратив цю дорогоцінну карту. Припускаю, ти дорого заплатив, щоб її отримати. Якщо відмовишся від моєї пропозиції, то я вб`ю твою подружку, а карту все одно заберу, щоправда, дещо довшим способом.