Глава 33

Важкі кроки Степан почув ще здалеку. Хоч і йому вдалося вгамувати свої бурхливі емоції, проте на дівча й досі був злим. Навіщо вона торкалася дощечки й взагалі чому продовжує з ними свою мандрівку? Ці запитання не давали спокою, ятрили душу та породжували купу підозр. Доказів, що вона це зробила навмисно не мав, тому вирішив пильно стежити за нею. Коли його супутники майже дійшли до нього, він різко підвівся та суворим тоном звернувся до дівчини:

- Ми тебе відвеземо до найближчої автобусної зупинки й на цьому наші шляхи розійдуться. Зрозуміла?

Владний голос Степана не подобався Марку. Чоловік говорив так, ніби у чомусь довів провину його подруги. Щоб надати впевненості своїй супутниці, він ніжно взяв її за руку. Сам не знав чому, проте відчував потребу у її присутності. Впевнено, не маючи намірів іти на жодні поступки, заявив:

- Без Софії я не продовжу мандрівку з тобою.

Степана дратувало таке рішення. Він це сприйняв як непослух. Захотілося кинути їх тут, а самому злитися з невагомими потоками повітря та вільно ширяти карпатськими полонинами. Проте, чоловік розумів – без Марка йому не впоратися, сили поступово покидають тіло, навіть не впевнений, що це обернення можливе. Він не розумів позиції хлопця, зробив крок до нього на зустріч та, не стримуючи емоцій, викрикнув прямо в обличчя:

- І як довго вона супроводжуватиме нас? Ти бажаєш, щоб повітруля її вбила? Як же не розумієш – сам наражаєш дівча на небезпеку, найкраще для всіх буде якщо вона повернеться до міста.

Парубок не поділяв такої думки. Не менш безстрашно, дивлячись прямо у вічі опоненту, був впевнений у своєму рішенні. Зараз, він здавався схожим на розлючену тигрицю, яка захищає своє дитинча.

- Не думав, що ти переймаєшся її безпекою. Я все сказав, Софія залишається.

Степан міцно стиснув губи, заперечно похитав головою та не стримавшись, плюнув у його бік. Мовчки розвернувся й продовжив спуск з вершини. Чув, його напарники йшли слідом за ним. Він уже не раз ставив собі питання: чому з усіх парубків прокляли саме Марка? Йому здавалося – це найгірша кандидатура з можливих варіантів. Невпевнений, слабкодухий, зовсім не пристосований до життя в польових умовах. Проте, вибирати не доводиться, тож потрібно постаратися підготувати хлопця якнайкраще.

Вони йшли мовчки. Чоловіку важко змиритися з тим, що йому висунули свої умови. Спустилися на значну висоту, залишалося лише кілька кілометрів до табору і місця де залишили автомобіль, як з глибини лісу почувся дівчачий крик:

- Рятуйте, допоможіть.

Марк не вагаючись побіг туди, звідки лунав переляканий голос. Він рухався швидко, вправно маневрував між деревами й нарешті перед очима з`явилася дівчина, яка лежала на землі. Помітивши парубка, вона трохи підтягнулася на ліктях та продовжувала волати:

- Допоможіть, здається я зламала ногу.

Степан прискіпливо дивився на незнайомку. Світле волосся та зелені очі здавалися звичайними, тонка статура одягнута у майку та джинси теж не привертали увагу, але не зважаючи на це, щось його насторожувало. Чоловік підозріло примружив очі та примружився. Довірившись своїм відчуттям, принюхався й уловив легкий запах тухлого м’яса. Він зрозумів – перед ними мавка. Безпомічно спостерігав, як Марк підійшов та турботливо схилився над нею. Помітив, як її рука дістала якийсь топірець та замахнулася на парубка.