Глава 28

Сьогодні блуд прийняв вигляд кволого діда, з довгим сивим волоссям та бородою. Червоний ніс покритий великими бородавками, а маленькі очі заховалися під густими бровами. На ньому була біла лляна сорочка, обперезана тонким поясом та такі ж штани. На ногах красувалися стоптані постоли. Степан мимоволі подумав, що напевно його супутник підібрав найжалюгідніший вигляд, адже міг приймати подобу жінки чи будь-якого звіра. Для більшої переконливості йому не вистачало лише ціпка. Блуд важко зітхнув та зі скупою посмішкою на обличчі вдав радість від зустрічі:

- Чугайстер! Чим зобов’язаний твоєму несподіваному бажанню бачити мене? Невже заблукав?

Ще й знущається. Якби й заблукав, то блуд не допоміг би, а навпаки заплутав би сліди, затуманював думки та всіляко перешкоджав би знайти правильний шлях. На щастя, на чугайстера такі фокуси не діють. Степан намагався поводитися якомога приязніше і стримати свою зневагу до цього духа:

- Не заблукав, але потребую твоєї допомоги, – помітив зацікавленість у погляді блуда, який перебував у передчутті щедрої винагороди, та впевнено продовжив,  - Мені потрібна карта бажань.

Його співрозмовник принишк та хитро зіщулив очі.

- Це рідкісна річ, її багато хто хоче. Ти ж знаєш, яку ціну я забажаю?

Звичайно Степан знав, у цього духа завжди була лише одна ціна, проте озвучувати таке не насмілювався. Намагався не виказувати свого хвилювання, адже щоб блуд не забажав змушений буде погодитися. Вдавав деяку байдужість та своїм рівним тоном розмови спробував ввести його в оману:

- Підозрюю. Скажи, можливо у нас вийде домовитися, якщо ти не будеш надто жадібним.

- Все залежить від того, наскільки сильно тобі потрібна ця річ. Бачу, скоро ти вже не будеш чугайстром, я дам тобі її на день, в замін на твою службу. Сто років служитимеш мені.

Степан аж присвиснув від почутої ціни. Знав про його жадібність, але сьогодні вона перевершила усі сподівання. Заперечно помахав головою:

- Надто багато. Я згідний на рік та за чотири дні користування картою.

Блуду таке не сподобалося. Він обкрутився навколо себе та постав у вигляді прекрасної діви з червоним волоссям, великими синіми очима, пухкими вустами та звабливою фігурою яку ледь прикривала напівпрозора довга лляна сорочка до колін. Невже вважає, що такий образ допоможе вмовити чугайстра? Степан і не таких красунь бачив, проте знав – перед ним мавки й не зважаючи на оманливу вроду, безжально шматував їх. Почувся  солодкий голос дівчини, який лунав як солов’їна пісня та переконував піддатися спокусі, погодитися на пропозицію:

- Подумай добре, карта ж тобі дуже потрібна. Без неї ти не знайдеш топірця, не вб'єш повітрулю і приречеш цей світ на страшне майбутнє.

Чугайстер зрозумів – він ослаб настільки, що тепер блуд зміг проникнути у його думки. Сила надто швидко переходила до Марка, можливо і це стало причиною впадання в сплячку. Кинувши на нову подобу блуда зневажливий погляд, спробував торгуватися:

- Три роки служби й три дні користування картою.

Діва розсміялася. Її сміх лунав дзвінко, проте не химерно. Припинивши насміхання, вона взяла до руки локон свого довгого волосся, яке сягало їй до пояса, та грайливо намотуючи його на палець продовжила свою лебедину пісню:

- Замала винагорода за мою послугу. П`ятдесят років за три дні.

Блуд торгувався і йшов на поступки. Степан сподівався, що зможе виманити для себе кращі умови. Бути на побігеньках у цього нікчеми не хотілося й дня, проте він знав яку ціну назве блуд і змушений змиритися з нею. Не втрачаючи надії, знову висунув свої умови:

- Добре, вмовив – шість років за три дні. Поміркуй, служба колишнього чугайстра багато коштує, ціна має бути адекватна, - бачив, блуд вагається, надто приваблива винагорода поставлена на ваги. Щоб остаточно переконати його намагався зобразити свою байдужість, - проте, якщо моя пропозиція тебе не цікавить, то доведеться шукати інші способи добути топірець.

Повільно, не поспішаючи робити зайвих рухів, Степан розвернувся та вдав, що збирається йти. Зрештою, якщо не вийде обхитрувати блуда, то викличе його ще раз і погодиться на будь-яку пропозицію. Моторошно вишкірився, коли за спиною почувся хриплий чоловічий голос:

- Зачекай. Десять років за три дні. Це моя остання пропозиція.

Чугайстер зацікавлено розвернувся і перед ним уже стояв знайомий дід з бородавками на носі. Блуд знову змінив зовнішність. Хоч така плата йому страшенно не подобалася, але розумів – кращої ціни вже не буде. Голосно зітхнув та змусив себе погодитися:

- Гаразд, я приймаю твої умови, - у блуда у руках одразу з'явилася невелика дерев'яна дощечка, яка за розміром нагадувала альбомний листок. Він простягнув її Степану, - візьми, рівно на три доби, а потім ти десять років служитимеш мені.

Чугайстер уважно вслухався в останні слова блуда, адже саме вони гарантували умови виконання договору. Якщо Степан повторить їх, то вороття вже не буде. З важким тягарем на серці промовив:

- Беру, рівно на три доби, а потім служитиму тобі десять років.

Його руки доторкнулися до бажаної речі й підступний дух зник, не залишивши по собі жодних слідів своєї присутності. Хоч чоловік і отримав бажане, проте не відчував радості. Надто багато заплатив за цю карту, тож залишається сподіватися, що Марк не змарнує його старання і в потрібну мить наважиться та виконає своє призначення.