Глава 19

Через кілька хвилин все закінчилося й Марк, погойдуючись, висів у коконі на міцній павутині. Поруч знаходилася ще одна оболонка, в якій полонили Софію. Чулися кроки, що віддалялися й хлопець припустив, що вони залишилися самі. Принаймні цього разу радів, що вдалося уникнути укусу, проте не знав чи така доля не спіткала дівчину. Виплюнув з рота залишки павутини, що якимось дивом опинилася там, і звернувся до подруги:

- Софіє, ти як?

- У, - тихий стогін змусив хлопця хвилюватися. – Нормально, якщо це взагалі можливо. Що це за істоти?

- Степан називав їх арахноїдами. Ти як тут опинилася?

- Я вже казала, думала, ви потонули. Хвилювалася, пірнула за вами і побачила печеру, - у голосі дівчини відчувалося легке роздратування. – Якби знала, що маю стати закускою гігантських павуків, то нізащо б не полізла сюди.

Марк і справді вважав, що Степан вчинив неправильно, не попередивши їх про цих створінь. Спробував поворушити руками, але не зміг. Павутина наче приклеїлася і повністю знерухомила тіло. Щоб трохи заспокоїти дівчину, почав її підбадьорювати:

- Ти не хвилюйся. Я вже вдруге замотаний у цей кокон, ми обов’язково виберемося.

- Справді? – у тоні Софії прозвучала слабка надія. – Як ти звільнився минулого разу?

- Мене випустив Степан. Своїм кігтем він розірвав кокон і я упав на землю.

- Точно! – Дівчина чомусь дуже зраділа. Марк почув як вона заметушилася. – Ти ж тепер чугайстер. Перетворися на нього і звільни нас.

- Я не вмію перетворюватися за бажанням.

- Ти вже це робив.

Невидимий плуг пройшовся душею Марка, одразу як він згадав про мавку, яку відправив за грань. Насправді не хотів нікому шкодити, але тоді не бачив іншого виходу. Жадоба звіра заволоділа ним і хлопець зробив те, що мусив.

- Так, проте не навмисно. Мавки оточили, я бачив як вони напали на мольфара і… не знаю, то якось само собою вийшло.

- Але вийшло ж. Уяви мавок і можливо перетворення розпочнеться саме.

Для кращої концентрації Марк заплющив очі, хоч і міг цього не робити. Все одно крім білої пелени павутини нічого не бачив. Намагався згадати емоції, які заволоділи ним у мить перетворення. Страх, злість й відчуття власної безпорадності стискали груди й розпалювали у тілі вогонь. В уяві постала картинка, як мавка забирає життя в Івана. Полум’я в грудях розгорілося з новою силою і здавалося ось-ось вийде на зовні. Слова Софії прискорили цей процес:

- Пам’ятай, ти наша остання надія на порятунок.

Марк відчув як тепло, що утворилося в грудях, розноситься по всьому тілу. Розплющив очі й побачив волохаті руки. Вийшло! Йому вдалося перетворитися на чугайстера. Напружився й з усієї сили потягнув кулаки у протилежні боки. Нитка павутини ослабила набридливі пута і трісла. Хлопець розвернув долоню до волокнистої оболонки й, наслідуючи приклад Степана, встромив гострий кіготь у кокон. Утворилася крихітна дірочка. Зачепившись за неї, провів пазурем вниз, розрізаючи густе павутиння. Хлопець виліз з кокону і як тільки ноги доторкнулися землі, гидливо струсив залишки павутини з одягу.

- Софіє, мені вдалося, я вибрався! Ти тільки не бійся, я проштрикну твій кокон.

- Добре, скоріше. Здається у мене починає розвиватися клаустрофобія.

Чугайстер прицілився й обережно пробив кігтем білі волокна. Не хотів поранити дівчину й обачними, але впевненими рухами розпоров павутинну оболонку. Простягнув волохату руку й одразу забрав її назад. Не бажав, щоб Софія бачила його таким. Спробував заспокоїтися й повернути собі людську подобу, але нічого не виходило. Дівчина вже сама почала вилізати з оболонки й чугайстер тільки притримав за долоню. Те, що подруга не побоялася доторкнутися до нього неймовірно тішило. Софія покрутила головою у різні боки, розминаючи її.

- Шия трохи затекла. Потрібно вибиратися звідси.

- Не так швидко, спочатку необхідно знайти Степана, - Марк помітив як почала хвилюватися дівчина. Її голос злегка тремтів, а очі виказували страх.

- Ми ж не знаємо де він. Ти ж не будеш обнишпорювати всю печеру, це небезпечно. У будь-яку мить можуть з’явитися арахноїди. Нам варто турбуватися про себе.

Марк дивився на дівчину так, ніби бачить уперше. Розумів, вона боїться і хвилювання взяли над нею повний контроль, але пропозиція залишити Степана здавалася нелюдською. Він бачив з якою ненавистю королева дивилася на чоловіка. Це зараз вона не може йому зашкодити, але коли магія повністю покине Степана, то навіть лячно припустити, що Ельвіра з ним зробить. Чугайстер заспокійливо погладжував великим пальцем тильну сторону долоні й дивився у зелені океани в яких легко можна потонути.

- Мені не потрібно все обшукувати, я приблизно бачив куди завели Степана. Ми не можемо його тут залишити. Він би тебе врятував.