Глава 12

Світловолоса мавка простягнула руки вперед і висмоктувала життєву силу Івана. Яскраве жовте світло йшло від грудей чоловіка до її долонь. Мольфар стояв непорушно, розпроставши руки, в одній з яких і досі тримав запалену люльку. Його бліде обличчя не зображало жодних емоцій, він був схожий на мармурову статую.

Через розбиту віконну шибку злетілися чорні птахи, дуже схожі на круків, але дещо більші. Усі вони одразу накинулися на Степана та облітаючи з різних сторін почали клювати його тіло, яке перетворювалося на чугайстра. Марк зрозумів, цей чоловік зможе подбати про себе, а от шанси на виживання Івана з кожною секундою зменшувалися. Не довго думаючи, хлопець підбіг до мавки та усією своєю вагою повалив її на трухляву підлогу. Світло, яке поєднувало мавку та мольфара зникло, проте чоловік продовжував стояти непорушно. 

Марк відчув пручання мавки. Вона намагалася його відштовхнути від себе, дряпалася, спробувала вкусити руку, але все видалося марним. Біля вуха почулося гучне вороняче каркання і різкий біль пронизав спину. Хлопець зрозумів, на нього напала мавка у вигляді крука та активно дряпає і кусає його тіло. Хриплим голосом Степан прокричав:

- Перетворюйся на чугайстера, інакше їх не здолаєш. 

Бічним зором Марк помітив як чоловік у подобі чугайстера спіймав птаху та розірвав її на двоє, частини тіла крука з гуркотом упали до долу. Хлопець не знав, як викликати ту тварину, яка причаїлася у нього всередині. Марк сконцентрувався та згадав усі настанови які чув від свого попередника. Наявність мавок сприяли тому, що перетворення відбулося швидко і майже безболісно. Хлопець намагався сильно не збільшуватися в розмірах, адже існувала вірогідність зруйнувати хатину.

Ставши чугайстером,  він уже не відчував болі на своїй спині й дряпання птаха видавалися легким лоскотом. Марк чудово знав, що повинен зробити й дивлячись у зелені очі мавки, які були без зіниць, зрозумів – насправді вона уже давно мертва. Його охопило єдине бажання, бажання знищити. Якийсь тваринний інстинкт взяв над ним гору і відправлення мавки за грань здавалося пріоритетною ціллю. Не зважаючи на марні спроби крука зашкодити йому, молодий чугайстер, піддавшись своєму імпульсу, простягнув долоню, в якій утворився маленький вихор. З наближенням до мавки він збільшувався, потоки повітря кружляли швидше. Дівчина закричала від безпорадності.  Вихор торкнувся мавки і її вона зникла у сріблястій круговерті, залишаючи після себе лише дрібний золотистий попіл.

Птах уже не набридав йому і Марк підвівся на ноги та розвернувся. Побачив як чергова мавка намагається висмоктати залишки життя з Іванових грудей. Хлопець наблизився та відштовхнув мавку від мольфара. Світлі промені, що поєднували мавку із її жертвою зникли. Чоловік, збезсилено упав на підлогу. Під гучний шум, круки вилітали через розбиту шибку на вулицю. Мавка, яка забирала останні сили мольфара, з викликом поглянула на Марка. Куточки її тонких вуст піднялися, утворивши нахабну посмішку. Мить – і вона звернулася птахом та покинула кімнату. 

Стурбованим поглядом, хлопець знайшов Софію. Вона заховала обличчя у маленькі долоні та з жахом дивилася на нього. Він намагався приборкати свого внутрішнього звіра, який прокинувся та повністю взяв над ним контроль. Наслідуючи прикладу Степана, новачок повернув собі людську подобу. Тільки тепер на Марка наче зійшло прозріння та усвідомлення свого вчинку. На диво він не відчував провини чи жалю, а звільнити світ від мавки виявилося легше попри всі очікування. І якби повернути час назад, хлопець знав – вчинив би так само. Марк підійшов до Софії та з острахом поцікавився:

- Досі вважаєш, що я повинен стати чугайстером?

- Ти намагався врятувати мольфара, ця мавка  сама винна.

Прониклива і розуміюча, такою дівчина подобалася йому ще більше. Вона не боялася його, не вважала чудовиськом і за це він був їй вдячний. Помітив, що на підлозі окрім воронячих пір'їв немає жодних слідів птахів. Щоб не губитися у здогадах звернувся до Степана:

- Куди поділися тушки птахів? Бачив як ви їх розривали.

- Це не допомогло, вони зцілилися і відлетіли. Від мавки можна позбутися якщо відправити її за грань. Сьогодні світ позбувся тільки однієї мавки і її знищив ти. Вітаю, вважай пройшов бойове хрещення.

Хоч це і сумно прозвучало з його вуст, та насправді чоловік зрадів такому прогресу. Марк, який ще недавно запевняв, що ніколи не зможе зашкодити, зумів безжально відправити її за грань. Степан пам`ятав як відбулося його перше знищення цієї істоти. Йому довелося прикласти чимало зусиль та морально пересилити себе. Минуло багато часу перед тим як він став ідеальним мисливцем. Здається, у хлопця це вийшло легше.