Глава 11

Марк поступово усвідомлював наслідки почутих слів. Новина про те, що ймовірно він таки стане чугайстером, шокувала, не до таких подій готувався. Відчуваючи на своїх плечах величезний тягар, який так несподівано звалився на нього та затамувавши подих, слухав розповідь Івана:

- Вас чекає велика битва з повітрулею. Це не звичайна повітруля, вона древня і без зброї її не вбити. Необхідний топірець викуваний за допомогою вогню дракона. Таких залишилося лише два. Один – на іншому кінці світу, а інший  захований в одному з істинних карпатських місць сили. Мені не відомо у якому саме і щоб його знайти вам доведеться поквапитися. Ця подорож не буде простою, вас затримуватимуть і успіх цієї місії залежить від тієї, яка називає себе Софією. Очистися, звільни свої думки й тоді ти станеш по справжньому вільна.

Марк поглянув на дівчину яка вмить зблідла. Передбачення мольфара не тішили, які з них герої? От Степан може похизуватися цим званням: сильний, впевнений у собі, безжальний та досвідчений. Саме таких називають захисником. От і зараз у нього навіть не здригнувся мужній голос:

- Але цим топірцем можна убити й чугайстера. Я не помиляюся?

Очі Івана повернулися до нормального стану й у них знову з`явився зелений колір. Не поспішаючи, взяв зі стола люльку, наповнив її тютюном та запалив. Повітря наповнилося задушливим запахом, принаймні таким він здався Маркові. Мольфар випустив зі своїх легень кільце диму та трохи помовчавши, важко зітхнув:

- Не помиляєшся, проте це єдиний спосіб знищити повітрулю. Якщо вона закінчить ритуал, то навіть ця зброя не допоможе. Тобі втрачати нічого, знаєш долю яка тобі вготована, але хлопцю… Бережи його, він наш шанс на порятунок. Це все, що я можу сказати. Не бачу чим закінчиться ваша місія, навіть мені доступні не усі знання.

Судячи з усього, Марк зрозумів одне – прокляття з нього навряд чи знімуть. Вирішив пересвідчитися у цьому:

- То мені доведеться стати чугайстером?

- Така твоя доля. Насправді це великий дар, а не прокляття, як ти вважаєш.

І це відповідь великого мольфара? Сумніви закрасилися у голову Марка. Може Іван і не має магічних здібностей, звичайний шарлатан, фокусник для туристів. Не сказав нічого, що доводить правдивість його слів. Але хлопець бачив очі, що стали чорніші за ніч і щось всередині нього підказувало – мольфар не бреше. Марк не хотів миритися з майбутнім яке йому пророкують. Не стримуючи свого крику, вибухнув гнівом:

- Але ми самі володарі своєї долі. Не хочу, я відмовляюся. Ви самі ж говорили, не бачите успіху цієї справи, впевнений Степан чудово впорається й сам.

- Ти не зможеш стояти осторонь і спостерігати як когось позбавляють життя. Я тобі це доведу. Чекайте мене тут, – мольфар попрямував до дверей. Затримався на порозі та звернувся до Степана,  - ти був чудовим другом і сильним чугайстером. У тому, що станеться не звинувачуй себе, так має бути. 

Такі дивні слова схвилювали Марка. Цей чоловік говорив загадками й вперто не хотів навіть спробувати зняти з нього прокляття. Бачив – він пішов у сусідню кімнату. Відчув як за його руку невпевнено схопилася Софія.

- Може це на краще? Можливо не варто відмовлятися від цих здібностей?

- І назавжди залишитися волохатим чудовиськом? – Марк одразу прикусив язика та перевів погляд на Степана. Чоловік же усе життя ним був, а коли прийшов час позбутися цих сил і повернутися до нормального життя, його наступник відмовляється. Хлопець засумнівався чи має право так чинити зі Степаном, проте себе у ролі героя він точно не бачив. Софія продовжувала заспокоювати:

- Ти ж не завжди перебуватимеш у подобі чугайстера, а лише інколи. І відправляти за грань не обов’язково, мавки теж заслуговують свій шанс на виживання.

Марку здалося, що Степан почувши таке аж підскочив на місці і його очі налилися злістю:

- Ти не тямиш про що говориш, наївне дівчисько. Не бачила на що здатні мавки. Вони дурманять розум, висмоктують життєву силу і безжально убивають свою жертву.

Високий тон розмови не налякав дівчину, а навпаки лише підштовхнув її до продовження суперечки:

- Але ви теж безжально забираєте їх з цього світу. Отже, згідно з вашою логікою, чугайстер також поріддя пекла?

- Своїми діями я врятував сотні невинних душ.

Марк помітив як кінчики пальців Степана перетворилися на гострі кігті. Чоловік ледь стримувався, щоб не обернутися в чудовисько про яке так запекло велася розмова. Не зрозуміло для чого, Софія продовжувала його провокувати:

- Мавки теж невинні душі. Така їхня природа і вони не можуть з нею боротися. Я місяць прожила з мавкою і навіть не помітила цього. Дарина нічим не відрізнялася від звичайної дівчини, завжди мені допомагала. Вона мала право на життя яке ви несправедливо у неї відібрали.

Нарешті хлопцю стало ясно чому дівчина так недолюблює Степана та виправдовує дії мавок. Напевно сприймає втрату своєї подруги болючіше ніж він гадав. Зі сусідньої кімнати почувся стук розбитого скла і саме це припинило суперечку. Не вагаючись, всі поспішили туди. Перед очима постала жахлива картина, від якої Марк застиг на порозі, а волосся на його шкірі стало дибки.