Глава 2

Степан не відводив підозрілого погляду від дівчини. Марк й сам би хотів це знати, але не за таких умов. Краще, якби вона сама розповіла, з власної волі й наодинці, а не у присутності цього чоловіка, який своїм грубим тоном влаштовує справжній допит. Софія опустила погляд донизу та нарешті зізналася:

- Я потрапила в аварію і тепер шрами завжди нагадують мені про це.

Мабуть, незнайомця така відповідь влаштувала. Його суворий вираз обличчя змінився на більш привітний і у нього на вустах засяяла посмішка:

- У такому разі, познайомимося. Я – Степан.

Здивувало як швидко у нього перемінився настрій. З грізного і набундюченого чоловіка, вмить став дружнім та веселим. Щоб не порушувати правил етикету, хлопець представився сам та простягнув руку:

- Марк. А це – Софія.

- Що ж, радий знайомству, ще побачимося, Марку,  - Степан потиснув долоню міцною хваткою і несподівано розвернувся й пішов, посилаючись на важливі справи. Дуже дивний чоловік, знайомиться й одразу тікає. Проте, хлопець радий, що Степан пішов і  він зміг залишитися наодинці із Софією. Романтичний настрій було зіпсовано й зрозуміло, що зараз не відповідний момент для такого омріяного поцілунку. Ці здогади підтвердила дівчина:  

- Ти не образишся, якщо я викличу таксі та поїду додому? Не те щоб ми з Дариною були близькі, знайомі лише місяць, але жили разом і її втрата вплинула на мене. Навіть не підозрювала, що вона мавка. Гадаю, краще нікому не розповідати про це, інакше нас вважатимуть божевільними.

Марку досі не вірилося в існування чугайстера та мавок. Цікаво, а чупакабра також не вигадка? Тепер стало ясно як почувалися усі ті особи, які розповідали історії про снігову людину та інші дивацтва. З них здебільшого глузували й лише одиниці – вірили, тому він погодився з такою пропозицією:

- Не підозрювала? А я взагалі не знав про їх існування. Якби сам не побачив, ніколи б не повірив. Хочу, щоб ти на мене розраховувала, якщо потрібно, то тільки скажи – я підтримаю тебе у будь-яку хвилину.

- Дякую, це для мене багато означає. 

Вона потягнулася та обережно поцілувала хлопця у щоку. Хоч сором’язливий та як-не-як поцілунок сьогодні відбувся, не такий як планував Марк, але він тішився і цим. Дівчина викликала таксі й вони попрямували до виходу з парку. Упевнившись, що вона сіла в автомобіль, хлопець полегшено зітхнув. Вирішив скоротити дорогу додому і піти через парк. Там залишиться пройти дві вулиці й опиниться на місці. Добре, що хоч не холодно та навіть за інших умов, не дозволив би Софії ходити у тій ганчірці, яка залишилася після нападу тієї істоти. 

Проходивши повз літнє кафе, помітив підозрілих чоловіків у не тверезому стані. Вони поводилися шумно та про щось голосно сперечалися. Намагався швидко оминути галасливу компанію з чотирьох чоловіків, проте один з них несподівано зацікавився перехожим.

- Дай декілька гривень на пиво.

Таке нахабство обурювало, проте добре, хоча б не вигадували про важку хворобу на яку потрібні значні кошти. Гаманець. Марк згадав, що забув його у кишені куртки, яку віддав Софії. Впевненим голосом відповів:

- Немає, я гаманець забув.

Чоловіки голосно зареготали та стали в нього на шляху. Їхній сміх більше нагадував рев биків, а не людей. Один з них, із хрускотом у кісточках, почав розминати пальці:

- Ну що, хлопці, допоможемо цьому молодику знайти його гаманець?

Хлопці з радістю пристали на пропозицію свого друга і Марк зрозумів – проблем не уникнути. Високий чоловік вдарив своїм кулаком по його обличчю. Це сталося так раптово, що він не встиг зреагувати. Але, напевно, хуліган приклав замало сили, бо його удару Марк навіть не відчув. З усіх сторін на нього накинулися чоловіки, деякі стусани пропускав, деякі відбивав, але били вони не боляче. Тоді одному з них набридло і він зірвав дерев'яних штахет, що ледь висів на одному цвяху маленького плоту, який обгороджував розкішну клумбу з квітами. Замахнувся та щосили вдарив ним по прямій спині. Штахет розломився навпіл, а Марк цього майже не відчув. 

Щось дивне відбувалося із ним. Він розглядав два варіанти цієї ситуації: або викид адреналіну підвищив больовий поріг, або його супротивники були настільки слабкими. Довго гадати не міг, сконцентрувався на тому, щоб знешкодити своїх противників, які намагалися повалити Марка на землю. Вдалося з усієї сили поцілити худорлявому блондину в ніс і з нього почала щедро сочитися кров. Чоловік прикрив своє обличчя долонями та лаючись, відійшов убік. Хлопець налякався, чи бува, не перестарався.

Тоді випадкові вороги вирішили змінити тактику. Двоє намагалися схопити та вивернути руки Марка за спину. Хлопець відчув, як у венах пульсує кров, а волосся на шкірі стає дибки. Здавалося, наче всі кістки роздробили металевим молотком і вони, насилу тримаюся купи. Ниючий біль наповнив все тіло зсередини, а м'язи загрожували вибухнути. Не витримавши, Марк закричав і з цим криком випустив звіра, який причаївся всередині. Одразу полегшало, ці страждання припинилися. 

Його супротивники у паніці почали тікати. Марк не знав, що їх так налякало. Озирнувся у пошуках небезпеки, але не знайшов її. Здавалося, наче за лічені секунди збільшився у розмірах, а ремінь, який підтримував джинси, зі шумом тріснув. Разом з ним відірвався і ґудзик на штанах, а взуття тиснуло з усіх боків. Опустивши голову здивовано виявив, що тіло покрилося густим чорним волоссям, яке віддалено нагадувало шерсть. Спробував смикнути за нього і звернув увагу на свої руки, або те, що від них залишилося. Вони хоч і менше, проте теж покрилися хутром, вільними від якого були лише долоні. Його нігті більше нагадували гострі, темні пазурі кішки. У голові Марка промайнули божевільні думки - чи не могли його так сильно вдарити, щоб привиділося отаке?