Глава 1

Небо затягнуло вечірніми сутінками й це найкращий час, щоб говорити про кохання, принаймні так гадав Марк. Він неспішно прогулювався міським парком із Софією - дівчиною його мрії. Хлопець помітно хвилювався, бо знав, що вона вважає його лише своїм другом. Але сьогодні все зміниться, він нарешті зізнається їй у своїй симпатії та намірах будувати романтичні стосунки. Софія йшла поруч легкою ходою. Вона мала напрочуд ідеальну пряму поставу, довге волосся кольору сонця, яке досягало трохи нижче поясу, зелені очі, що завжди з ніжністю дивилися з-під густих вій, а пухкі губи Марку хотілося поцілувати ще з першого погляду. Наважившись, зупинився та ніжно взяв дівчину за руку. З його вуст пролунали банальні слова:

- Ти дуже гарна. 

Не брехав, вона і справді здавалася вродливою. Дівчина мило посміхнулася. Марк не зводив свій погляд з її спокусливих губ, які наче застигли  в очікуванні їхнього першого поцілунку. Вони манили хлопця, він хотів відчути їхній смак і, мабуть, зараз це було найбільшим бажанням. Нахилився до неї та потягнувся за порцією очікуваного блаженства. Але цей намір порушив жіночий крик, який почувся з-за дерев та волав про допомогу.

Не задумуючись, Марк помчав на нього. Хоч і не славився відмінною фізичною підготовкою, але якщо на незнайомку напали хулігани, то він сподівався налякати їх своєю присутністю. Софія кинулася слідом за ним. Перед очима постало дивне явище і від несподіванки хлопець наче закам`янів на місці, витягнув руку та зупинив свою супутницю. 

Велика волохата істота досягала майже двох метрів зросту, стояла на двох ногах з білою, довгою шерстю, що покривала усе її тіло. Виняток становила лише невелика ділянка обличчя біля синіх очей та ніс, який нагадував людський. Це створіння більше нагадувало снігову людину, яку нещодавно Марк бачив по телевізору. Істота спіймала зеленоволосу дівчину та притулила до себе спиною. Своїми гострими пазурями розірвала її футболку. 

Чи то від жаху, який оселився у голові Марка, чи то від усвідомлення своєї безпорадності, але він готовий поклястися – у дівчини немає спини. Мабуть, тварина настільки пошматувала тіло, що вирвала м`язи, зробивши на тому місці велику дірку. Створіння піднесло долоню, у якій закружляв сріблястий вир вітрів. Вихор збільшився, потоки повітря закружляли, утворюючи лійкоподібний стовп, що доторкнувся до дівчини. На її обличчі застиг погляд повний жаху і вмить вона перетворилася на частинки, які засмоктав смерч. Дрібний золотистий попіл, що нагадував дорогий метал, впав на землю вкриту опалим листям.

Побачене позбавлене логіки і якби не Софія, яка зблідла до кольору першого снігу, то хлопець засумнівався б у своїй адекватності. Йому здавалося, що він стояв як боягуз, закляк на місці й навіть не спробував нічим допомогти нещасній, лише з жахом спостерігав як людина зникає у вирі. Софія приклала долоні до своїх губ та зі сльозами на очах, прошепотіла:

- Дарина. Марку, він забрав Дарину.

Хлопець зрозумів очевидне - ця щойно зникла дівчина її знайома. Але один факт не давав спокою: куди вона поділася? Поки випадкові свідки цієї події стояли приголомшені, уважно стежачи за кожним рухом цієї істоти, вона помітила їх. Марк розумів - обом їм не вижити, але сьогодні хоч одну людину вирішив врятувати:

- Софіє, тікай. Я його затримаю!

Швидким темпом створіння наблизилося до них і уже на відстані витягнутої руки з цікавістю розглядало дівчину. Очі у цього невідомого звіра виявилися напрочуд розумними. Хлопець роззирнувся у пошуку каменюки чи палиці. Нічого з цього не виявив і приречено спостерігав, як масивна туша схилилася над Софією та обнюхувала її. Один різкий рух і він запросто запустить свої гострі кігті у неї. З розпачу та від безпорадності Марк почав кричати:

- Гей, ти, тварюко! Я тут, поглянь на мене. 

Безстрашно кинувся на нього, завдаючи удари кулаками у твердий живіт. Знав, що цим його не вб`єш, але мав намір зосередити увагу тварини на собі. Проте істота не цікавилася хлопцем, вона однією лапою спіймала його кулак і штовхнула так, що він відлетів на кілька метрів і боляче впав спиною на землю. Створіння схопило Софію та повернуло до себе спиною, безжально вирвавши шматок блузки на її спині. 

Безвихідна ситуація вводила у ступор - якщо Марк нічого не зробить, то цей невідомий звір зробить з нею те ж саме, що й з її подругою. Хлопець підвівся на ноги та кинувся до них. Софія спробувала вирватися, але все марно. Істота  обережно провела кігтем по хребту дівчини, не залишаючи подряпин на ніжній шкірі. Зненацька розпочався вітер і величезний смерч захопив у свої обійми тварину.  Вихор зник так само раптово, як і з'явився, забравши з собою невідому істоту. Марк одразу підбіг до дівчини та почав її оглядати:

- Ти як? Не поранена?

- Здається ні, цього разу просто пощастило.

Хоч вона і намагалася здаватися спокійною, але її тіло тремтіло від страху. Не зволікаючи, обійняв Софію. Дуже злякався за неї, один необережний рух тієї істоти і йому зараз вже не було б кого пригортати до себе. Дівчина тулилася до нього і здавалася беззахисною. Повільно відхилився від неї та хотів оглянути спину, проте дівчина не дозволила:

- Не потрібно туди дивитися. Все добре, він не поранив мене.

- Я тільки хотів перевірити чи все в порядку, - невпевнено виправдовувався Марк. Через її розірваний одяг помітив по обидва боки від спини давні шрами. Тепер стало зрозуміло чому вона ховає те місце, напевно комплексує. Відчайдушно намагалася прикрити рештками своєї футболки спину, але ця спроба закінчилася невдачею, те створіння відірвало значну частину тканини. Марк, не вагаючись, зняв з себе спортивну куртку та простягнув їй: