ХранителІ

Можливо так усе й було

Рукав Персея

Міжгалактичний крейсер “Гіпафаракус” класу Ара.

На борту корабля було тихо, екіпаж не метушився, він знав що робить. Не було паніки, була злагода. На командному місту було четверо людей які щось пильно вивчали.

- Через хвилину ми зможемо побачити його без будь яких пристроїв.

Проінформувала його помічниця яка сиділа по лівий бік від капітана

- Таліне, ти впевнений, що він покинутий?

Знову поцікавилася вона

- Так, поки що усе як сказав Талос, ми не зустріли нікого, проте не відводьте енергію від щитів та гіпер двигуна, хто зна..., можливо це все таки западня.

Відповів капітан

- Що на сенсорах?

- Ми тут самі командире.

Відповів відповідальний за радар

Ара повільно “пливла” по темному просторі космосу, наближаючись до загадкового об'єкта.

- Ми у зоні ідентифікації, отримую данні... так... перед нами гордість хранительської військової промисловості, представляю вам лінійний крейсер “Ходячий” класу Дредноут.

"Ходячий" був завалений на правий бік відносно Ари, він був знерухомлений та непрдавав ніяких ознак, складалося враження, що він мертвий.

- Є набору хто живий?

Поцікавився Талін

- Життєві форими відсутні, корабель покинутий

Капітан розвернув голову до Фібіус й промовив

- Одягаємося

За мить група із п'яти осіб у сяйві з'явилася посеред порожнього коридору.

- Фібіус, де мапа?

Запитав капітан

Жінка простягнула екран капітану

- Нам сюди.

Відповів він і вказав напрямок вказівним пальцем, група рушила за ним. За декілька хвилин група зупинилася перед закриттями дверима.

- Фініш, за дверима має бути щомь цінне, перевірю чи правельний пароль Талос дав.

Відповів кеп й почав набирати на панелі керування а потім зрозумів, що він побить.

- А енергії то не має, бодай хтось би нагадав із вас.

Сердито буркнув він

- Евер, заживи панель дверну.

Із групи вийшов рдин її представник й став "чаклувати" над дверним замком, він подав живлення на замок із свого скафандра й панель ожила блапитним світлом.

- Готово

Відзвітував Евер

Талін підійшов до панелі і ввів пароль який їм дав Талос, двері відімкнулися.

- Досить дивно, поки усе збігається із інструкцією Талоса.

Промовила Фібіус

- Тобі цікаво, чому вони підчас війни отак дали нам свій корабель?

Запитав Талін

- І це також, має бути якась логіка у цій таємничості, чому саме ми ане вони?

Знову поставила запитання

- Щож, поки сталої відповіді не має, гадаю ми її знайдено згодом.

Відповів Талін

У середині були три капсули всередині яких плавали три немовяти, три маленьких хлопчика, одна мить й тепер дівчинка була у одній із капсул.

- Це жарт якийсь? Там же хлопці були!

Помітив хтось із групи

- Ми теж це бачили, давайте розберемось як їх дістати із відси.

Відповів капітан

Наші дні

Земля

Америка

штат Невада

Зона 51

По коридору пролетіло людське тіло яке вдарилося об стіну й сповзло на підлогу, тіло не видавало ніяких ознак життя. За формою можна було припустити, що це охоронець, він не мав при собі зброї. По коридору тупотіли ноги, це був загін із двадцяти висококваліфікованих морських піхотинців які були відправлені сюди не люльку курити, вони були озброєні UMP-45, хлопці були на сторожі.

- Севідж, що у вас?

Ледь чутно пролунало із навушної рації сержанта

- Порушник не знайдений...

По заду групи промайнуло марево яке швидко зникли.

- Він тут.

Ледь чутно прошепотів сержант як відчув важкість у диханні, до речі як і усі із групи. Пролунав шум кісток які переламались у шиях й піхотинці впали замертво на підлогу.

- Севідж! Севідж!

Кричав командир у рацію сержанта, проте загін був мертвий, ніхто не міг відповісти на виклик командира. У коридорі з'явився синій портал із блискавок, через який вийшов хлопець років двадцяти без одягу, на ньому била лише білизна із струму.

- Воно у тебе?

Запитав голий

- Так, ці йолопи навіть не змінили локацію темній матерії після мого попереднього візиту! Боже! Тім! Ти коли штани будеш носити?

Із тіні вийшов ще один хлопець який був по старше попередньому, або його просто старила борода. Він тримав у руках якусь колбу із синім затемненим склом.

- Дуже смішно! Мама казала, щоб ти йшов їсти!

- Отже одяг твій там?

- Мені Мет сказав куди брат його пішов і досить вже чіплятися до мене!

- Ок, останній елемент у мене.

- Можемо йти? Бо мені холодно вже.

- Пішли, марсіанин.

Тім зайшов у портал, а брат Мета телепортувався власноруч.

Одеса Укравїна

Одеса Уркаїна

Коротше та, що була першою.

На кухні зникло світло, із розеток стали вириватися малі блискавки які у центрі кімнати об'єдналися разом й утворили портал, із якого з'явилися Тім, який похапцем створив собі труси із блискавок, також з'явився і Стюард.

- Кирзовий бачок!

Вилаявся Тім з'являючись у квартирі, у кімнату зайшов десятирічний хлопчик із книжкою математика за п'ятий клас.

- Де Стюард?

Запитав малий

- А... Був позпду мене.

- Дрбре.

Відповів малий

-Тут я.

Обізвався Стюард кладучи синю колбу на стіл із їжею

- Забери її із столу! Там же радіація!

Крикнув Тім який став вдягатися у одяг який валявся поруч із розеткою.

- Допоки воно у контейнері, ніякий лічильник Гейгера змін не помітить.