Глава 5. Рай

Я прокинувся вранці та помітив, що  Аліси нема, але я не переживаю, бо знаю, що з усіма все добре. Аліса народила мені доньку а потім і сина. Ми жили дуже щасливо. Я виходжу з дому та бачу, як світить сонце. Повіяв прохолодний вітер, і мені подобається кожен мій подих. Я бачу як поряд пасуться антилопи. Левиця пройшла поряд та лягла біля однієї з них. З'явилися дерева, на яких ростуть плоди на смак як м'ясо. Всі хижаки їдять ці плоди. Бачу як новонароджене левеня грає з маленькою змійкою.
    Я обернувся та дивлюсь як син біжить до мене. Він мені говорить з посмішкою – “Ходімо. Мама мені сказала, що хоче показати тобі сюрприз.”
    Я – “Добре.” І побіг за сином. Прибіг, та бачу, що Аліси немає, та запитав - “А де Мама?” Я відчув як затулили мої очі теплі руки та ніжні.
    Аліса мені – “Йди вперед.”
Я пішов, а Аліса мною керувала куди йти. Аліса прибрала руки і я завмер. Дивлюся з квітів зроблений малюнок. Хранитель з крилами та щитом.
    Я – “Клас! Це ти зробила малюнок?”
    Аліса – “Мені діти допомагали.”
    Я - “Дуже красивий малюнок. Дякую тобі. Мені дуже подобається.”
Я подивився на сина і він від радості почав бігти та спіткнувся об камінь. Повіяв сильний вітер і син приземлився плавно на зелену траву, засміявся, підвівся та побіг до річки. Донька вже купається на річці, а вода така, що потонути людині неможливо. Всі люди молоді, безсмертні та дуже гарні — такі, як раніше були Хранителі.