Глава 3. Вогняні Големи

    Один чоловік сказав - “Давайте влаштуємо бенкет, на честь того, що ми повернулися додому до села.”
Усі люди погодились. Ми накрили столи різною їжею. Було багато чого смачного на столі. Ми влаштували танці. Музиканти почали грати гарну музику. Я підійшов до Аліси та запросив її на танець. Вона одразу ж погодилася. Ми танцювали та спілкувалися. Я дивлюся в її гарні блакитні очі та бачу гарну усмішку на її обличчі. І на душі стало так легко та вільно.
    Аліса – “Що робитимемо далі? Село врятували від велетнів.”
    Я – “Може, поки що тут залишимося, потім буде видно, що робитимемо.”
Ми ще довго танцювали та розмовляли, і тут уже стемніло.
    Аліса – “Вже пізно. Потрібно йти в будинок та лягати спати.”
Ми дивимось багато хто напився, і далі веселяться.
    Я до Аліси – “Пішли, я тебе проведу.”
Я провів її до будинку і ми зайшли в будинок.
Я Алісі – “На добраніч” І ми заснули.
Зранку я прокинувся від величезного гуркоту, що аж затремтіла земля. Виходжу надвір, у чому був одягнений. Подивився на небо. Воно червоне і з нього падають метеорити. Один метеорит упав біля мене. Я підійшов та бачу величезну яму на землі яка утворилась від його падіння. З ями виходить величезний кам'яний голем, на зріст метрів тридцять. Він почав йти, і від його кроків тремтіла земля. Він замахнувся рукою, намагаючись влучити в мене, але я встиг відскочити і удар припав по землі кулаком. Я подумав, він не живий і тому не знепритомнів. 
    “Не треба боятися!” -  Сказав я собі.
Я підійшов до нього і він замахнувся ногою. Я злякався та закрив обличчя руками, але все що я відчув -  був легкий дотик до мого тіла. Почув, як посипалось каміння. Відкривши очі я побачив, що голем розсипався на дрібні камінці.Я обернувся та бачу, що Аліса вибігла з дому.
    Вона питає – “Що відбувається і що то за метеорити?”
    Я – “Це кам'яні големи падають з неба. Щойно впав один біля нашого будинку.”
Вибігло багато людей зі своїх будинків. Усі люди, що вибігли, прибігли до нас.
    Мер села заспокоював людей – “Все буде добре. З нами Хранитель, не панікуйте.”
Я глянув у небо і бачу що, воно почало ставити блакитним, а големи вже перестали падати. І чуємо кроки гучні, що аж тремтить земля. Величезний голем йде до нашого села. Я відразу побіг до нього.
    Алекс заспокоює людей – “Все буде добре, не хвилюйтесь.”
Я підбіг до голема впритул та легко доторкнувся до його ноги. Голем розсипався на дрібні камінці.
Я глянув у небо. Хмари розсіялися і небо стало чистим блакитним. Я побачив сильне світло, яке засліпило мій погляд. Миттєво моя голова опустилася, я впав на коліна та почув голос.
    ГОЛОС - “Привіт сину мій. Я з гордістю дивився за тобою весь цей час, коли тебе втратили Хранителі. Я дав тобі дуже велику силу, якій немає кордонів. Зло хоче знищити весь наш світ і вся надія на тебе. Тільки тобі судилося врятувати наш світ від зла.”
Світло зникло. Я глянув в небо та бачу чисте блакитне небо.
    Я спитав у Аліси – “Ти чула голос?”
    Вона відповіла –“Який голос? Я нічого не чула, тільки бачила як ти зупинив голема і він розсипався на камінці.”
Я не знав, що їй сказати та вирішив тримати у таємниці те, що сказав мені ГОЛОС.
    Алекс – “Нам потрібно вирушати назад додому та доповісти все командиру міста, про те, що з селом все добре. Нам також потрібно дізнатися, що це за кам'яні големи.”
Маріанна підтримала Алекса. Жителі села нам дали віз із коньми, і ми вирушили назад до міста Вавіленс. По дорозі нам вже нічого не загрожувало. Добиратися до міста з возом та конями було набагато простіше. Приїхавши до міста нас зустрів командир.
    Я звернувся до Командира – “На місто не нападали кам'яні големи?”
    Командир – “Ні, не бачив жодних големів.”
    Я – “Ми врятували село від велетнів, але на нас напали ще кам'яні големи, які падали з неба у вигляді метеоритів.”
    Маріанна – “Не хвилюйтеся, з селом все добре, і з вашими рідними також.”
Чуємо як прибіг гонець і з задишкою каже – “Король наказав, щоб ви привели до нас Хранителя. Весь світ почала захоплювати нежить, вогняні големи, скелети та зомбі. Їх мільйони. їхній ватажок Крушитель, повна протилежність Хранителям. Його звуть Малганіанс. Хранителі це чистота і добро, а крушителі це темрява та зло. Малганіанс сказав, що буде захоплювати всі міста поки не знайде Хранителя. Хранителю терміново потрібно бігти до короля.”
    Я – “Я піду зі своїми друзями.”
    Гонець – “Добре. Малганіанс хоче поневолити вашу дівчину Алісу.”
    Я – “Вона зі мною завжди. Я її не залишу в біді.”
    Гонець – “Пішли я вас проведу.”
І ми вирушили в дорогу. По дорозі я не промовив жодного слова. Вже бачимо в далині видно місто. Я зупинився і зрозумів, що Малганіанс у цьому місті і я чую кожну його думку. Я зрозумів, що він теж чує мої думки.
    Гонець крикнув – “Чому ви зупинилися? Он уже місто видно!”
    Я – “Зараз прибіжить сюди Малганіанс.”
Я злякався, зрозумівши його гнів до мене. І ось він біжить з дуже великою швидкістю до мене. І тут я зрозумів, що втекти я не зможу, та і своїх друзів я не можу залишити в біді.
    Я сказав Алісі – “Стань за моєю спиною.”
Я схопив її руки, і міцно тримав. Вибігає з воріт Малганіанс та біжить. Підбігаючи до мене він почав люто кричати. Він підбіг майже впритул і замахнувся своїм списом. Я почув сильний грім, що аж затремтіла земля. Блискавка ударила з неба по Малганіансу. Він відлетів за сто метрів, впав на землю, і зник. Ми почули крики нежиті, яка розбіглась в різні боки та почала зникати одина за одним. До нас прийшли Хранителі.
    Хранителі – “Відтепер буде тільки добре у нашому світі. Тепер буде лише рай.”
Я відчув таке полегшення. Так приємно стало дихати, почуватися живим.
Чую гучний дзвін будильника, розплющую очі. Я у себе в кімнаті. Дивлюся на дату - зараз 2022 рік. Мені так приємно на душі, зробивши  глибокий подих я відчув, що у мене тільки хороші думки. Мені подобається все, на що я дивлюся. Вийшов на вулицю прогулятися та бачу щасливі обличчя людей які посміхаються такою щирою і чистою посмішкою. Мені так приємно на них дивитися. Я відчуваю таке задоволення від кожного вдоху і  зрозумію, що це все мені наснилося, вся ця історія. Але також я відчуваю, що такий прекрасний цей світ, не такий, як був вчора. З тільки добрими думками набагато легше жити, любити та просто насолоджуватися життям.