Часиина 2. Невдалий початок

У чорній тьмі з’явилося синє світло із якого вирвався об’єкт штучного походження, він стрімко став спускатися у атмосферу планети.

Планета була прекрасна її можна було називати Едемом. Через вікна на кораблі можна було побачити: водойми, ліса, зелені рівнини та багато чого було милим для ока. Декілька хвилин і корабель пролетів скелястий хребет протяжністю у декілька сотень кілометрів, із часом хребет став загинатися у краях.

- Ова... Це скелясте кільце?

Поцікавилася Емілі

- Так, воно захищає нашу столицю від холодних вітрів, ми створили тут ідеальну екосистему для жителів міста.

Відповів Талос

- Шановні, вітаю вас на планеті Харана у місті Фордгарді!

Відрекомендував їм Талос

Корабель уповільнив хід, вирівняв корму відносно поверхні й став спускатися «черевом» до низу, зупинившись він відчинив просторі двері які торкалися землі, у обличчя прибулих ринув приємний прохолодний потік повітря.

- Це рукотворне місто?

Поцікавився Тім

- І так і ні, не має однозначної відповіді.

- Чому?

Поцікавився Джоні 

- Серед жителів є хранителька фауни та флори, вона вручну зламала літосферні плити аби утворити це кільце, ми створили його власними силами із природніх матеріалів.

Відповів Талос 

- Круто...

Відповів на пояснення Тім

- О така, це місце незрівнянне.

Підтримала його Емелі 

- Підтримую вас.

Погодився Джон 

- Так, місто гарне.

Додала Ольга яка намагалася приховати свою байдужість до нього.

- Шановні, прошу вас до палацу верховного, він буде радий чути, що я нарешті знайшов своїх дітей.

- Ходім.

Прибулі погодилися із Талосом й пішли за ним.

По дорозі до палацу, вони бачили чимало чудового, охайні вулиці, дивні дизайнерські рішення для будинків, просторі стежки та дороги, місцеві статуї та фонтани, місто мало багату архітектуру. Зайшовши до середини будівлі вони зустрічалися із першими протиріччями, палац мав стародавній вигляд, проте всередині він мав електричні лампи та двері із електронними замками. 

- Будівля геометрально протирічить очікуванням які сама ж дає, ніби стара й відстала проте усередині така...

- Чудова?

Запропонував завершення Тімові Талос

- Так, саме це я і пригадував.

Відповів хлопець 

Талос провів їх до ліфту і вони піднялися на чотирнадцятий поверх, вийшли із нього він мовив далі

- Це наш поверх, можете займати будь-яку кімнату для відпочинку.

Талос “видалився„ із поверху а діти розбелися по кімнатах обираючи зручні собі апартаменти, Емі налила собі із кухлика води у стакан й вигукнула 

- Я буду першию, хто вип’є інопланетної води! 

Брати спочатку здивовано поглянули на сестру а потім швидко побігли теж покуштувати води неземної. Емі опустошила свій стакан, смак їй здавався дивним, ніби це джерельна вода, вона була прохолодною тому дуже була чудовою, її очі намить знову стали сірими проте з часом повернулися до природнього сірого.

- А ось на вашу думку, от хто такий цей наш «татко» що аж сам верховний радий його щастю?

Запитала Емі

- Чому ти така прискіплива, радий то радий, не задавай дурних запитань.

Відповів Тім

- Правда, ти така тупа якщо намагаєшся, щось розслідувати, облиш, озп невистачить.

Пожартував Джоні

Сестра замислилася на мить а потім додала 

- Та ви постійно були за будь-який рух, що з вами? Ви взагалі розумієте, що ми полетіли із незнайомим мужиком на іншу планету?

- Емі, вийди у вікно! Негайно! Ти щось вигадуєш постійно.

Відповів Тім

- Тобі відчинити вікно чи сама наважишся?

Запитав Джон

Сестра без лишніх думок взяла із столу глечик із водою яку нещодавно усі пили й пішла до старшого брата, дістала шокер із кишені яким вона бавиться у школі, повернула коліщатко із режимами на надпис «лох і чмо» й пробила електро заряд старшому брату по нирці, паралельно поливаючи його водою із глечика.

Тім закричав як порося від болю, його очі намить стали повністю сірими а потім набули звичного кольору.

- Та досить вже! (він відштовхнув сестру) Отже взаємодія із нашими силами повертають нам тверезий глузд. Як і після алкоголю.

Констатувала Прайс

- Он хто запаси рому вижрав дома!

Втрутилась Ольга

- Залишається лише Джоні.

Всі переглянулися, малого не було ніде, немовби крізь землю провалився.

- Бляха муха, ну був вже цей даун коло нас, куди він дівся?

Запитав сам у себе Тім

- Треш, капець і повне нерозуміння.

Підтримала його сестра

- Давайте подумаємо логічно, куди він міг податися?

Запитала мачуха

- Щоб знайти цього пацюка, потрібно думати як він...

Почав Тім 

- Холодильник?

Запитала Емі 

Вони переглянулися, після короткої паузи підійшли до холодильника, відчинили його й побачили п’ятирічного хлопчика який сидів на поличці й «трощив» ковбасу, побачивши, що його знайшли він вишкірив зуби і скривив гримасу за, що у той же момент отримав кулаком у пику. Кров, крик і лайка.

- Ти, що хвора? Ах ти вівця!

Кричав Джоні

Тім вхопив його за светр і витягнув на зовні холодильника й притис ногою до підлоги аби брат не втік знову.

- Підпалим гада?

Запитав він

- Ви хворі? Підпаллять вони зараз... Це таки серйозно було?

Незрозуміла Ольга 

- Диви, мене шокером, Емі води випила, нам потрібно взаємодіяти із нашими силами аби вплив іншої сили розвіявся, до речі ти не під гіпнозом?

- Ні, мене Емі також вийняла із цього трансу.

Емілі підняла обличчя від смаженої кури яку поїдала непереймаючись дольою молодшого брата, її обличчя було вимазане томатним соусом

- Будь ласочка рідні, не дякуйте.

Відповіла вона

Тім нахилився до віха Ольги й запитав

- Вона точно вже не під впливом?

- Гадаю, треба ще раз її привести до тями.

Вони запалили молодшому брату голову поливши алкоголем, він спалахнув як смолоскип. Джоні кричав від болю і вмер від опіків.