Частина третя. Три хвилини на шосту

Частина третя

Три хвилини на шосту

1. Україна – ЄС. Заручини скасовуються?

Київ

липень

Тетяна зняла з газової плити каву, вийшла на балкон, налила каву в філіжанку, зручно прилаштувалася в куточку і стала гортати газети. Її увагу привернув заголовок:

УКРАЇНА ВСТУПАЄ В НАТО

Дівчина пробігла очима повідомлення:

Секретар Ради національної безпеки й оборони України Євген Марчук протягом двох днів перебував з робочим візитом у Брюсселі. Після переговорів з генеральним секретарем НАТО Джорджем Робенсоном він заявив, що Україна до 2004 року прагне одержати асоційоване членство в НАТО і ЄС. «Інакше ми лишаємося осторонь від великих євростратегічних процесів і потім будемо гадати, хто чого не встиг. Але це вже нікого не буде цікавити – караван пішов», – зазначив Євген Марчук.

Таня ковтнула кави і перескочила поглядом на іншу статтю.

ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ БЕРЕ УЧАСТЬ У ДРУГОМУ САММІТІ УКРАЇНА – ЄВРОПЕЙСЬКА ЕКОНОМІЧНА СПІЛЬНОТА

Відень, Австрія

Президент України Л. Кучма, що перебуває з державним візитом у Австрійській Республіці, взяв участь у відкритті другого самміту "Україна – Європейська Економічна Спільнота". На форумі розглядатимуться питання про ситуацію в ЄЕС і в Україні, взаємини України зі своїми сусідами, різні аспекти виконання угоди "Про партнерство і співпрацю між Україною і ЄЕС", що набули чинності 1-го березня цього року. Так само, будуть обговорюватися механізми надання Україні додаткової фінансової допомоги.

Тетяна відклала газету. У-у, як заворушилися... Як дівка, що весь час вибирає кому дати – тому чи цьому. Головне – не нарватися на свого, а то не "буде надано додаткову фінансову допомогу". І невтямки цій дівці, що дати і підстелитися – не одне і те саме.

Дівчина надсьорбнула кави і взяла іншу газету. Вона швидко переглянула статтю:

УКРАЇНА ЧИ ЄВРОПА?

Віталій Портніков

Москва

Триваюче нерозуміння між Україною і Заходом, що виявилося, зокрема в обструкції української делегації на сесії ЄЕС, знову робить актуальним питання: куди ж усе-таки йде Україна? Після проголошення незалежності країни, відповідь на нього була зрозуміла – у Європу. Але після перемоги на президентських виборах Леоніда Кучми, з'явилася нова версія відповіді – на Схід.

Тепер, однак, очевидно, що нікуди. На Схід не дійшли, на Захід не взяли...

Для країн Західної Європи Україна – радше фактор їхньої російської політики, аніж самостійний чинник. І в МЗСах країн Заходу повідомлення з Києва читають уже після повідомлень з Москви.

Читають, чудово розуміючи, що Москві європейська інтеграція України геть не потрібна.

А чи потрібна ця інтеграція, власне, українцям? Поки що ні політичне, ні економічне життя України ажніяк не схожі на європейські стандарти не лише з точки зору рівня і можливостей споживання, але і з погляду моралі. Європа – це не лише заможність. Європейців об'єднує насамперед загальна система цінностей, яку поки що не поділяють українське суспільство. Точніше кажучи – суспільство пострадянське. І якщо українці дійсно хочуть стати в майбутньому європейцями, їм доведеться усвідомити, що тікати доведеться не «геть від Москви», а геть від тієї облудної візантійсько-радянської України, що має хіба що географічну до європейського континенту...

Облудна візантійсько-радянська Україна... А Росія цього Портнікова, що, хіба якась інша? Чорт од дідька не кращий. Європа, звісно, краща. Така гарна, що аж зуби судомить. Так... Цікаво, як там Ксана? Що ж це від її нічого не чути? Липень вже... Надіслала електронною поштою два рядки і знову анітелень. Дружок її, замміністра, мабуть, давно повернувся з Зальцьбургу. Треба йому подзвонити...

Таня увійшла в кімнату, копнулася в записній книжці, підсунула телефона і набрала номер.

– Алло! Добрий день. Тетяна Зорик. Будьте ласкаві, чи можна поговорити з Андрієм Михайловичом?

– Андрієм Михайловичом? А куди ви дзвоните?

– У Міністерство закордонних справ.

– Куди? Хвилиночку...

Слухавка замовкла. Хвилини на три-чотири. А потім:

– Алло? Ви помилилися номером.

2. Танок на столі

Зальцьбург

А Ксана тим часом уже зовсім призвичаїлася в Зальцьбурзі. Генрі найняв їй невеличку квартирку з вікнами на Тірольплац, але Оксана там бувала рідко – у Генрі їй було затишніше. Мабуть, не у Генрі, а з Генрі – щодня, особливо щовечора, вони обидва не ладні були втриматися, щоби не зустрітися.

Щоранку їх будили звуки органу з ратуші навпроти; і доки дівчині зізнавався в коханні папужка Гефа, журналіст готував каву.

• десяту Ксана бігла в театр, а Генрі вирушав до студії.

До речі! Ціммерман запропонував Оксані контракт! Правда, лише в кордебалеті... Але не дасть же він їй, одначе, відразу головну роль! Ну, для початку нехай буде так.