Епізод 7 Хоуп-компанія і з’являється хоуп (hope)

Заключний епізод з нашими друзями - жирафом, єнотом, півнем і собакою. Хвилююча мить.

Закрутило і захурделило нашу компанію, коли розбіглися за календарем буднів. Ні, було поміж них все добре. Все, як за розкладом, щоп’ятниці Ів телефонував усім, призначав нове місце зборів.

Єн сумлінно відвідував сеанси у психотерапевта. Не хотів поспішати з висновками, та ніби то трішечки став спокійніше сприймати плями та пилюку. Деякі з працівників його готелю почали вітатись з посмішкою. Ще так, щоб не дуже щирою. Але вже прогрес відбувся.

Ів, як і обіцяв написав захоплючу історію про порятунок пташки і не ким-небудь, а жирафом Жифом - моделлю міжнародного рівня. “Вони не манекени, а такі ж, як і ми, з великим серцем повертаються обличчям до світу”. Такими словами завершив він свою публікацію. До речі, вона мала успіх. Хотіли зняти відеосюжет, але Жиф відмовився, хоч як би не благали. 

Со працювала, як завжди, віддаючи себе до останньої краплі. Допомагала порадами, витягувала з-за меж, ганяла по місту. Одним словом, жила. Кожен виклик, то був ковток свіжого повітря для неї. Не зрозуміло нікому, де вона підзаряжала свою батарейку живлення. Та за час своєї зміни переконувала всіх: все неможливе - можливе.

Едине, для Жифа життя після вікенду трішки ускладнилось. Після виснажливих фотосесій, він завжди повертався додому, приходив до тями, розслаблявся. Потім сідав за стіл і писав вірші. Такі собі, скажімо чесно, вірші. Але, то був його особистий час для себе. Та після опублікованої статті Іва почалось справжнісіньке полювання на нього. Телефонували з різних ЗМІ, навіть хотіли відеосюжет зняти. Жиф мислив інакше. Та сама мить яскравими фарбами увійшла до його спогадів. Відчуття, коли ти вперше у житті зробив щось не для себе, а для іншого. І ще це поколювання. То було занадто інтимне, занадто особисте і дилитись цим він не збирався ні з ким. Досить того, що про це вже і так написано.

Однієї п’ятниці, Жиф, а не Ів, зателефонував всій компанії і запросив до себе. Звичайно, для всіх то була дивина. Традиції традиціями, та коли тебе запрошує сам Жиф, треба бігти. Невгамовна цікавість надала друзям прискорення і вони були вже на порозі.

Вечір минув тихо, настільні ігри, сміх, розповіді. А потім Жиф видав таку новину, що прибила компанію і позбавила друзів дару мови.

Через тиждень всі разом зібрались в терміналі аеропорту, проводжали на літак Жифа. Йому запропонували вигідний контракт на півроку, але треба було негайно відлітати до Франції. Ось ця новина і додала смутку нашій компанії.

- Со, бережи себе. Ти зношуєш себе, зношуєш своє серце. Теперь я розумію, це як наркотик, потрібно ще і ще. Але благаю тебе, навчись жити хоч іноді для себе. Люблю тебе, подруго. Ти єдина і найкраща.

- Ів, ох. Не гарячкуй без діла і не задирайся. Те, що ти робиш, знай - то велике діло. Знаходити правду там, де ії не дають шукати, то дуже сміливо. Бережи себе, ти мені ще потрібен. Хто буде глузувати з мене і моєї тендітної натури?

- Єн, тримай. Ось тобі ключі від моєї хати. Якщо хочете, можете збиратись іноді там. Але, Єн, покладаюсь на тебе. Там багато художніх цінностей, ну і все таке інше. А ти сам не фокусуйся на безладі, озирнись навколо. Там світ обертається і є чого багато цікавого. Добре?

- Що хотів сказати, сказав. Прощавайте, друзі. Відео чати, месенджери. Па-па!

Обійняв всіх по черзі, повернувся до них спиною і пішов. Першою прийшла до тями Со.

- Що, що? Як це він узяв і пішов. Наказав тут гори всього і все?

- Жиф, гей, Жиф, - кликали всі троє.

Жиф зупинився, набрав у груди повітря і повільно обернувся. Всі троє: Єн, Со і Ів скорчили рожиці. Проводжаючі і відлітаючі, що проходили повз, косо споглядали на трійцю і жирафа. 

- Я цих клоунів не знаю, вони не зі мною, - став виправдовуватись Жиф.

- Вас поліція зараз забере, розбігайтесь в різні боки, поки є ще час. Па-па!

Друзі вже не бачили, що Жиф, коли вкотре повернувся до них спиною, усміхнувся. Мабуть, вперше після втрати батьків, посмішка була самою справжньою. 

"Ти не один, Жиф - сказав він собі. Ти вже ніколи не залишишся один. В тебе є ця божевільна компанія. То ж тепер я і насправді маю надію?

Кінець.