Епізод 4 Хоуп-компанія і вікенд за містом

З самого травневого ранку над містом визирає сонечко. Воно з невеличкими опасіннями виходить по дузі на небосхил. Соромлячись своєї потужності починає роботу з лагідного рівня. Ледве ледве торкаючись землі своїми променями, пробуджує пташок, комашок, дерева і квіти, та все живе.

Весна завітала і до нашої компанії. Потроху забувся конфлікт чи може його просто ніхто не хотів згадувати.

Со іноді ловила себе на думці, що повинна щось зробити. А коли згадувала, одразу ж сумнішала. Та сміливості забракло, щоб запитати напряму у Єна про його таємні справи.

Тому все йшло між ними в злагоді. Хоча друзі самі того не помічали, що іноді в кімнаті зависала сувора тиша. Дякувати Іву, він завжди знав, що треба сказати. Або просто балакав, що заманеться.

Коли вже сам Єн кожного вечора став засинати з гіркими думками і важким серцем, то збагнув - прийшла черга все розповісти друзякам. Все, як є. Як що ж вони мене не зрозуміть, то хто ж ще тоді на цьому світі?

- Ів, в мене до тебе прохання. Зателефонуй до наших і перекажи, що я влаштовую вікенд у себе в будиночку за містом. Ясна річ, все включено. Вибачай, часу бракує, я б це сам зробив. Та нема нікого краще за тебе, щоб рознести цю новину. Згода?

- Круто, Єн. Ото відірвемось. Скільки плануєш брати горючки? Бери більше. Хех, добре. Все буде зроблено у кращому вигляді. На зв’язку.

Вже суботнього ранку компанія зібралась в повному складі та вирушила за місто до будинка Єна. 

В дорозі Ів всіх розважав своїми журналістськими пригодами, як завжди. Ніхто так досі і не розумів, котрі з них правда, а які вигадані. Звичайно, півень в усіх розповідях виходим героєм, таким, що компанія друзів сміялась аж до сліз.

Жиф в одній тональності розповів про свій нещодавно заключений контракт з мережею магазинів елітного одягу. Сказав, що дуже щасливий. При цьому сказав це так, що можна подумати, що він зараз про невиліковну хворобу якусь розповів. Оце так щастя. Що поробиш, в цьому всьому і був наш Жиф.

Загалом, до місця призначення доїхали весело, як в старі добрі часи.

За розкладанням речей, пристосуванням і таке іншим, промайнув весь день. Вечоріло.

Єн зробив вогнище, навколо якого розсілись друзі. Надвечір стало прохолодніше, а в колі з близькими біля вогню було тепло і затишно.

Ів тримав біля себе упаковку пива, Жиф потягував мартіні, Єн смакував віскі, Со ж тримала в руці келих білого напівсолодкого.

Потроху емоції від робочих буднів і подорожі вщухли. Цікавість легко читалась на обличчях друзів і Єн зрозумів, треба починати.