Глава 15

Ранок почався о сьомій годині. Мені хотілось бути бездоганною у перший робочий день. Поснідала, нагодувала Люцифера, котрий був невдоволений сьогоднішнім раннім початком дня, прийняла душ, привела волосся у порядок, підкрутивши декілька прядок у локони, нанесла щоденний нюдовий макіяж, підвела очі та вдяглась. Сьогодні на мені були бежеві класичні штани та білий в'язаний светр. Зверху накинула своє червоне пальто та взула ті ж червоні чобітки. В доповнення взяла свою чорну сумку. Як тільки вибігла на вулицю, одразу ж відчула поганий настрій осені. Туман та сирість в перемішку із похмурими поодиноковими перехожими. Для хорошого настрою потрібна була однозначно дууже вагома причина і саме сьогодні вона у мене була. Це мій перший робочий день у місці, де мені справді хотілось би працювати. 

Дорога як і вперше, зайняла двадцять хвилин. Біля кабінету я була раніше робочого часу на п'ятнадцять хвилин. Постукала у двері кабінету, а потім потяглась за ручкою, та нічого не вийшло. Двері були зачинені на замок. Що ж, прийдеться почекати. Я сіла на білий шкіряний диванчик біля кабінету і стала чекати. 

- Доброго ранку! Ти рання пташка, молодець. - наспіх привітався Станіслав і швидко відкрив кабінет. 

-Доброго ранку, Станіслав Олегович. - посміхнулась я. 

- Бачу, настрій гарний у тебе, це добре. - він зняв своє чорне тепле пальто у діловому стилі та поставив на вішалку, сховавши в шафу. Після чого почав роздягатись, щоб переодягнутись у медичний костюм, в котрому працюватиме. Боже, яка ж я дурна, треба було в коридорі почекати, а я одразу ж зайшла за ним. Я вмить відвернулась, відчувши як мої щоки набувають кольору стиглого помідора і направилась у сторону дверей. 

- Я у коридорі почекаю, покличете. - сказала вхопившись за ручку. 

- Взагалі-то я вже готовий, та і не із сором'язливих я, - Станіслав явно кепкував з мене. Повіривши йому на слова я повернулась у той момент, коли він був майже готовий і одягав білу футболку. Мигцем його підкачаний торс я таки випадково встигла побачити. Здається, мої вуха від сорому скоро поплавляться і розтечуться. Помітивши моє замішання стоматолог усміхнувся на всі свої ідеальних тридцять два. Та не зважаючи на незручну ситуацію виникало питання з тим, де переодягатимусь я. Невже теж тут, перед ним? Чи йому вистачить совісті вийти? І як взагалі йому про це натякнути? Ніби прочитавши думки Станіслав підійшов ближче до мене і промовив: 

- Я за кавою, а ти готуйся. Прийду, буде робота кипіти. Я вчора дуже постарався і переніс першого клієнта на пізніше, тому у нас є трохи часу, щоб я ввів тебе у курс справ наочно. - Станіслав підійшов ще ближче і я відчула який у нього запаморочливо-солодкий парфум із ноткою терпкості. Я вкотре зніяковіла, але цього разу у мій затуманений мозок дійшло, що він підійшов так близько для того, щоб я нарешті відлипла від дверей і дала йому пройти. Коли я це зробила він тільки хмикнув якимось своїм думкам і пішов. На Щастя, двері зсередини зачинялись, чим я одразу ж і скористалась та взялась до переодягання. Ще після закінчення коледжу я купила білосніжний медичний костюм. Штани були класичного крою, трохи завужені донизу. А ось верх костюма був нестандартним для медичного. Він йшов на запАх завдяки пояску, тим самим акцентуючи увагу на талії і роблячи на грудях виріз середньої глибини. Від талії до низу була акуратна баска, яка візуально розширювала бедра. Через те, що я трохи схудла костюм стояв на мені вільно, але не менш гарно. Волосся ж я зібрала невидимками у низький пучок, а біля обличчя залишила декілька пасм. Думаю, так буде відповідніше для медичного працівника. Не встигла я відчинити повністю двері як на порозі з'явилась ефектна шатенка років двадцяти п'яти. Одягнута в обтягуюче плаття темно-зеленого кольору із явно не дешевої тканини, на ногах були високі сапожки на шпильці, а зверху на плечі накинуте чорне кашемірове пальто. На тонкій і мініатюрній ручці красувався вичурний золотий браслет із камінчиками у вигляді крапельок. Не здивуюсь, якщо ці самі камінчики виявляться діамантами. На шиї у дівчини був кулон з цього ж на бору і вуха прикрашали такі ж сережки. Особа зміряла мене презирливим поглядом і мовчки увійшла всередину. 

- Де Стас? - сказала, ніби фиркнула. 

- Станіслав Олегович зараз вийшов по справах. Незабаром повинен повернутись. Почекайте його, будь ласка. Ви по запису? - ввічливо сказала я, стараючись не звертати увагу на нахабність дівчини. 

- Чи я по запису?  Ти що, навіть не знаєш хто я? Одразу зрозуміло, що ти якась селючка. Що тільки Стас у тобі знайшов? І на моську ти так собі,  - роздумовувала вголос ця дівчина. Прийшовши у шок від її слів я навіть не одразу зрозуміла сенс сказаного. Та коли він почав доходити, я вже було хотіла відкрити рота, щоб вказати місце цій фурії, але не встигла, бо мене випередив Станіслав, який вчасно повернувся. 

- Ангеліночко! Радий бачити тебе знову. Яким вітром до нас? - він розплився в усмішці і поставив дві чашки кави на стіл. По словам і емоціям Стаса було зрозуміло, що дівчина не вперше приходить і знайомі вони досить добре. Особливо це підтвердили поцілунки в щічку при зустрічі. Але мені чомусь від цього стало неприємно. Стас ніби хороша людина, чому він спілкується із такою мегерою? 

-Мені терміново потрібна голлівудська посмішка. Завтра я їду до Італії ловити останні теплі дні і хочу виглядати ідеально. Поки що для цього не вистачає тільки білосніжний зубків. Ти ж знайдеш для мене час? - надуло губки це непорозуміння. 

- Звісно! Для тебе, моя люба, хоч зіроньку з неба! - в серцях вигукнув Стас заїжджену фразу.

- Чудово! Я готова. - Ангеліна зняла із себе пальто і кинула його мені до рук наказуючи одним поглядом повісити його. Та після такої поведінки повісити мені хотілось би саму власницю. 

Поки Стас робив свою роботу мені прийшлось самотужки розбиратись із електронним записом пацієнтки. Оскільки я не знала її прізвища, зробити це мені не вдалось. Сподіваюсь Станіслав мені потім пояснить це. Та часу дарма гаяти я не стала. Максимально розглянула програму для запису пацієнтів, там же знайшла графік, і в цьому стоматолог не збрехав, у нього дійсно запис був на декілька тижнів вперед забитий зранку до вечора. Також я встигла уважніше розглянути кабінет і приблизно зорієнтуватись де знаходяться інструменти, де розхідний матеріал, стерилізатори і все решту. За хвилин двадцять Станіслав закінчив роботу з пацієнткою і я зрозуміла яка ж крута у нього робота. Це ж він змусив цю фурію заткнутись так надовго і при цьому не робив нічого образливого. Та коли вона відкрила рот я помітила ще одну річ. Стоматологом він дійсно був крутим, тому що після його роботи у Ангеліни справді усмішка стала ідеальною. Коли вони закінчили, дівчина залишила гроші на столі, а Станіслав поспішив взяти її пальто і допомогти одягнути. Покосившись на декілька великих купюр, які залишила дівчина я зрозуміла чому до нього ходять тільки багаті. Сума була немаленькою для мене.