Глава 14

- Це, напевно, помилка якась. - знайшла я єдину раціональну відповідь у цій ситуації. 

- Дуже неочікувана зустріч навіть для мене, але помилки бути не може, сідайте, будь ласка. - стоматолог підвівся і жестом вказав на місце навпроти себе, попутньо кивнувши офіціантові. Я чемно сіла на запропоноване місце, але в дійсності хотілось втекти. Звісно, якщо б я склала факти про те, що адреса місця зустрічі виявилась неподалік мого дому, а кабінет стоматолога теж в цьому райончику і, напевно, Анатолій теоретично міг ходити саме до цього лікаря, то можна було припустити таку зустріч, але шанси цього були настільки мізерні, що я навіть не задумувалась про подібне. Я оминала роботи із стоматологом після нашої зустрічі, а в результаті натрапила прямо на неї. Хотілось би відмовитись і піти додому, але я не маю жодного морального права підвести Анатолія. Він і так не зобов'язаний був мені допомагати, а якщо ще і дізнається, що я втекла із зустрічі, то казна-що подумає про мене. А мені цього не хотілось. І, взагалі, від коли це мене почала хвилювати його думка? 

- Ви як завжди, не зраджуєте своєму улюбленому кольору. - лікар провів очима по моєму одягу і повернув погляд назад в очі. 

- Так, є речі, які не змінюються. - відрізала я. 

- Як і те, що домашнього завдання Ви не виконали і моє ім'я так і не дізнались, - з ноткою докору мовив чоловік. 

- Я не планувала йти знову до Вас на співбесіду, мені було достатньо попереднього разу. Окрім того, мені ніхто навіть не зателефонував на рахунок роботи у Вашому кабінеті, тому необхідності в цьому я не бачила. - для чогось виправдалась я, хоча не думаю, що подібні слова допоможуть налагодити стосунки між нами і згладити конфлікти. 

- Не планували йти знову до мене і саме тому сьогодні Ви тут, а дзвінок про Ваше сильне бажання працювати зі мною надходить із-за кордону. Ви праві, все логічно. - кутик губ здригнувся, видаючи те, що він веселиться під час дискусій зі мною. 

Я вже планувала відкрити рот, щоб сказати йому все, що я про нього думаю, але нас перервав офіціант, котрий приніс чашки, заварник та гарячу воду. Я питально глянула на стоматолога і він пояснив:

- Тут найкращий трав'яний чай на все місто. Усі поціновувачі чаю приходять сюди для дегустації.Якщо не любите, можете не пити. - після того, як офіціант зник, стоматолог взявся за розливання чаю по чашках. 

- Люблю. Але без цукру.  - зізналась я. 

- І я теж. - коли чоловік наповнив обидві чашки у повітрі стало відчутно неймовірний аромат польових трав вперемішку із сушеною суницею та нотками чогось до болю знайомого. 

- Чим я Вам так не сподобався? - питання стоматолога збило мене з пантелику. Я не одразу ж знайшла що відповісти. 

- Як Вас звуть? - спитала опинаючи поки що відповіді. 

- Ну, раз вже нам працювати разом, то запам'ятайте, Станіслав Олегович. - чоловік взяв чашку до рук і обережно відпив маленький ковток, після чого задоволено примружився, насолоджуючись чаєм. 

- Станіслав Олегович. Я пряма людина і тому дам пряму і чесну відповідь на запитання. Ви не дали мені шансу проявити себе і довести, що я варта цієї посади,  не зважаючи на відсутність досвіду у роботі, - на останніх словах я принципово наголосила, пам'ятаючи про його похабний жарт на рахунок цього. 

- Хмм. Що ж, справедливо. Але головною рисою у працівникові для мене є стресостійкість. У нашу першу зустріч Ви здались мені ніжною дівчинкою, котра навряд чи витримає складних пацієнтів. Щоб Ви розуміли, не зважаючи на те, що у мене свій кабінет, а не клініка, робота моя дорога і лікуватись у мене можуть дозволити собі далеко не всі. Тому, серед пацієнтів є багато впливових людей і у левової долі з них бувають не легкі характери. Саме тому я шукаю людину, яка би це все витримувала гідно і була зразковим лицем мого кабінету та відповідала статусу. - пояснив спокійно Станіслав Олегович. Я уважніше розглянула його. Чоловіком він був симпатичним, хоч і досить старшим за мене. Приємні риси обличчя, легка акуратна щетина, доглянуті руки. По його погляду сірих очей можна зрозуміти, що він впевнений у собі чоловік. Розважливий, розумний і як не крути, але з почуттям гумору. Мені завжди подобалось це у людях, адже без жартів життя було б сірим і не цікавим. А буває і таке, що жарт може полегшити сприйняття важкої ситуації, згладивши гострі кути обставин. Після того, як ми поговорили серйозно і прямо, я почала трішки по-іншому дивитись і сприймати його, проникнувшись навіть долею поваги. Не кожен у його віці може похвалитись тим, що до нього лікуватись ходить вся еліта міста. 

- Можливо, перше враження і дійсно таке, як Ви кажете. Але насправді я не така безпорадна, якою здаюсь. Окрім того, стараюсь змінюватись в залежності від умов, щоб відповідати вимогам. - впевнено сказала, уважно глянувши в очі чоловікові. 

- Що ж. Я готовий дати Вам шанс. Не буду лукавити, в першу чергу на моє рішення вплинув Анатолій. Думці його я довіряю, та і відмовляти не хочу у проханні. Але, в разі чого, я не так багато втрачу. Поки що серед бажаючих на роботу немає жодної гідної персони. 

-Я вдячна за можливість. І хочу, щоб з часом Ви зрозуміли, що я дійсно хороший працівник не зважаючи на те, хто б за мене не просив. - я випрямилась після цих слів і знову глянула на чоловіка. Він примирливо посміхнувся і сказав:

- Давай на ти?  Не люблю цього офіціозу за межами роботи. 

- Я постараюсь, але не обіцяю. Наша різниця у віці не дуже дозволяє такі вільності, - сказала пригубивши чаю. Дійсно нереальне поєднання смаків. 

- Я тебе прошу. Тобі на вигляд років двадцять, мені тридцять два. Дехто при такій різниці у віці легко знаходить спільну мову і у ліжку. - лукаво глянув на мене Станіслав, а після того, як я ледве не подавилась чаєм та залилась рясним рум'янцем, зайшовся гучним і приємним сміхом. 

- Все-все. Вибач, це був просто жарт, я ні на що подібне не натякаю. Якщо тобі буде від того спокійніше, то у мене взагалі табу. Я не завожу відносин на роботі, тому що це відволікає від робочого процесу, а коли приходить час розходитись, то мені потрібно знову займатись пошуком хорошого асистента, а це справа дуже не легка і енерговитратна. Тому можеш бути спокійна. - чоловік був явно у хорошому настрої і незручності, яка панувала напочатку розмови уже не було. Від цього я почала почувати себе розкутіше і спокійніше.