Глава 9

Здавалося б, я стільки всього встигла пережити за останні місяці. І, всі ситуації, котрі зі мною були мали б послужити хорошим уроком для Того, щоб втратити наївність та віру у дива. Але, не зважаючи ні на що, мені хотілось цього дива, хотілось вірити в те, що доля не кинула мене на призволяще і нарешті приготувала не тільки випробування, а і приємні сюрпризи. Тому, вибір був очевидним, вже через дві години я набрала номер Анатолія і домовилась з ним про оренду квартири. 

А ще через годину ми сиділи у кабінеті нотаріуса і оформлювали договір про оренду та умови. Вкотре уважно прочитавши все, я поставила свій підпис. 

На щастя, в'їхати можна було вже сьогодні. Пожитки мої були не великими, тому проблем із перевезенням речей не було. Анатолій детально мені показав квартиру, розповівши що і де знаходиться.

- Раз в тиждень приходить прибиральниця, котра наводить порядок, - довів до мого відома Анатолій. 

- Почекайте, але для чого мені прибиральниця? Я сама все прибиратиму. Повірте, я старанно робитиму все. Нехай хоч працею я зможу компенсувати низьку оренду. - мені здалось таке рішення справедливим. Окрім Того, мені було б дуже ніяково, якщо б зовсім чужа людина приходила прибирати за мною. 

- Якщо Ви так хочете, то я відміню прихід прибиральниці. Але зрозумійте, так набагато зручніше та легше. - Анатолій легко посміхнувся і розважено глянув на мене, як на мале дитя. 

- Чудово все розумію, та в цьому немає необхідності. - я м'яко посміхнулась у відповідь.

- Емілія, є іще одне прохання у мене. Але Ви не зобов'язані його виконувати, тільки по бажанню. 

- Звичайно, кажіть,  - я нашорошила вуха. Бажання допомогти цьому чоловіку у мене було, як мінімум із почуття вдячності і боргу.

- У мене є кіт. Мейн кун. Звуть Люцифер, не дивуйтесь через ім'я, якщо побачите його, то все зрозумієте. Зараз він на перетримці через мій від'їзд, я не планував залишати його в квартирі з новим мешканцем, та бачу, що Вам довірити його би зміг. Що скажете? Зможете доглядати за ним? - чоловік пильно глянув, зчитуючи кожну емоцію на моєму обличчі, та я не вагалась ні хвилини. 

- Я обожнюю тварин, тому буду тільки рада такіц компанії. Правда, ім'я мене таки лякає. Сподіваюсь, характер імені не відповідає. - я щиро посміхнулась, уявляючи пухнастого Люцифера.

- Чудово! Тоді я домовлюсь і завтра його привезуть додому. - здається, Анатолій зрадів такій долі свого улюбленця. 

- Звичайно, я чекатиму! 

- Якщо питань у Вас більше немає, то я піду.  У мене літак скоро і мені вже пора. Контакти свої про всяк випадок я залишив у блокноті на кухні. Там же є запасний номер телефону мого хорошого друга, якби щось сталось, а я не виходив на зв'язок, можете дзвонити до нього. Але раджу це робити тільки в крайніх випадках, бо він досить зайнята людина. - договорював це Анатолій взуваючаючи своє явно не дешеве взуття. 

- Дякую, сподіваюсь, мені не прийдеться тривожити ні Вас, ні його. - Я справді сподівалась, що час мого проживання тут пройде спокійно і мені не прийдеться нагадувати про своє існування ні Анатолію, ні його зайнятому другу. Та доля на мене мала власні плани, котрі мені були не відомі. 

- Почувайтесь як удома, - чоловік помахав мені на прощання. 

- Щасливої дороги! - встигнула тільки промовити я у щілину зачинених дверей. 

   Ну, що ж. Можливо, саме зараз моє життя хоч трішки налагоджується і я зможу відпочити. Чудовий і затишний дім, хоч і тимчасовий.  Завтра додасться кіт, про котрого я так давно мріяла. З роботою помаленьку налагодиться все, а там і далі будемо бачити, як ляже карта. З цими думками я вирушила у ванну. Нарешті я зможу прийняти гарячу ванну і розслабитись, поринувши у чудовий казковий Світ, завдяки улюбленій книзі. Ванна кімната була дивовижна і простора. Темна мармурова плитка котра нагадувала по стилю ту, що на кухні, Того ж кольору стеля і світлі меблі. Довга шафа з поличками, закладена свіжими рушниками, різного виду милом та іншими дрібничками. Білесенький умивальник, над котрим було велике дзеркало із підсвідкою. І під крайньою стіною вона - королева ванної. Білосніжна велика ванна на золотих ніжках. Я наповнила її водою всю, до країв. Рахунок за воду потім прийде, напевно, теж до країв, та сьогодні я вирішила про це не думати. Як же було неймовірно приємно після всіх переживань та дикої втоми повільно зануритись у гарячу воду, котра витягує буквально все. Після години такого релаксу я нарешті попрямувала до спальні, щоб лягти на м'яке та зручне ліжко і поринути у міцний і зцілюючий сон. Та, на жаль, снились мені далеко не самі приємні події. Я то виринала із сну, то провалювалась у темряву. Мені снились злі Вадимові очі, а потім його міцні руки то на моїй талії, то навколо шиї, що міцно зціпились в замок. "Я тебе знайду і закінчу розпочате, брудна шавко". Після цього я прокинулась в холодному поту і різко сіла на ліжку. По всьому тілу пробіглись табуни мурах,  а в голові набатом повторювалися його слова. І хоч це був лише сон, та ніхто не відміняв внутрішнього страху і хвилі так старанно забутих емоцій, котрі огортали мене в найстрішніші хвилини мого життя, пов'язані з Вадимом. Я до цих пір не впевнена чи живий він і це мене турбує найбільше. Я боюся стати вбивцею, хоч і з самозахисту, та вбивцею. Я не така, ні...