Глава 8

Квартира номер 31. Чорні шкіряні двері мали легкий контраст на фоні стін жовто-гарячого кольору. В під'їзді відчутний  запах фарби, котрий говорив про нещодавно закінчений ремонт. Все, що я встигла побачити справило на мене неабияке перше враження. 

Натиснувши на кнопку дзвінка я почула, як по квартирі рознісся мелодійний дзвінок, і господар за лічені секунди відчинив двері. Ним виявився чоловік років сорока, охайний, із короткою стрижкою,гострими рисами обличчя і вбраний у джемпер та джинси темно-синього кольору.

- Доброго дня. Ви, напевно, квартиру дивитись? - його голос був низьким, і при цьому виказував його впевненість в собі. Складалось враження, що переді мною стояв чоловік, котрий знає що робить.

 -Добридень, так. Ми домовлялись з.. напевно, Вами? - по телефону голос чоловіка здався зовсім іншим.

 - Так-так, зі мною, проходьте. - він відійшов убік, пропускаючи мене.

Квартира була нічим не гірша, аніж місце, де вона розташовувалась. Мінімалізм, нічого зайвого в інтер'єрі. Видно, що прикладена рука дизайнера, професіонала, а не просто самоучки. Світлі відтінки брали гору в дизайні, тим самим візуально роблячи приміщення набагато більшим, ніж воно є насправді. Коридор був маленьким, але вміщував велику шафу-купе, вмонтовану у стіну, дверцята якої були повністю закладені дзеркалами в повний ріст. Пройшовши трохи далі я побачила двері, котрі вели до ванної кімнати, навпроти них були двері спальні, а кухня і вітальня були однією кімнатою, розділеною на дві зони. Робоча зона була ідеальною. Одна кухня, фасад котрої зроблений із білого мармуру чого вартувала. Що говорити про інше? Обідній столик, поверхнею якого була плита з епоксидної смоли, котра в собі містила дивовижні перламутрові візерунки. Я затамувала подих, перевівши погляд на вітальню. Великий, і на перший погляд дуже зручний білий шкіряний диван і два крісла були окрасою зони відпочинку. Навпроти них на стіні висіла величезна плазма, під котрою стояв невеличкий скляний столик. Безліч дрібниць доповнювали ці дві кімнати: торшер виконаний у тих же білих тонах у формі мереживного серця, кашпо з квітами різних видів, подушки для дивана різних форм, гардини ніжно-бежевого кольору, на котрих був зроблений ненав'язливий акцент.

Хоч я дівчина не з великого міста, але  розуміла, що ціна, вказана в оголошенні була або помилковою, або щось тут не чисто.

- Бачу, Вам сподобалась квартира. Думаю, можемо перейти до обговорення умов оренди? - чи то питав, чи стверджував господар, котрий представився Анатолієм.

- Я перепрошую, та, в мене виникло запитання на рахунок ціни, чи це...

- Цілком розумію Ваш сумнів. Справа в тому, що я переїжджаю за кордон на увесь рік у зв'язку з роботою, і не хотілось би, щоб квартира стояла пусткою. Саме тому, я шукаю відповідальну людину, котра б підтримувала порядок тут. І за рахунок цього я не вимагатиму високої оплати за проживання. - чоловік провів мене до Того самого крісла і запропонував сісти, опустившись біля мене на сусіднє. 

- Знаєте, це дуже цікава пропозиція, але мені все таки хотілось би подумати, хоча б до вечора, - Я хотіла виграти час для того, щоб обміркувати і зважити все дуже добре.

- Ооо.. Не маю нічого проти, але дам невеличку пораду. Думайте швидше, бо на сьогодні заплановано ще 3 зустрічі із бажаючими орендувати квартиру. Самі розумієте, пропозиція вигідна і мало хто захоче її втратити. Тому, вибір за Вами,  - вперше за всю розмову Анатолій посміхнувся. 

-Дякую, матиму на увазі. - я повернула йому таку ж безтурботну усмішку, стараючись приховати все те, що зараз коїться у моїй голові. 

-Тоді не затримуватиму Вас. Сподіваюсь, ми ще побачимось, - Анатолій підвівся, тим самим вказуючи, що готовий провести мене до виходу. 

Я не забарилася і вже за декілька хвилин знову опинилась у дворі, котрий так припав до душі. У мене був час на роздуми до вечора. І, як сказав Анатолій, чим швидше я вирішу, тим краще для мене ж.