Глава 1

Дорогий читач, якщо ти бачиш ці рядки, то це означає, що ти на дорозі до відкриття світу моєї уяви і творчості. Я розпочинаю свій шлях і прошу саме тебе бути моєю музою)). Напиши мені коментар, натисни на сердечко чи просто поділись своєю думкою після читання. Буду щиро вдячна! 

- Мамуууусю, я чесно, не хочу їхати з вами, давайте ви якось вдвох з татом, без мене, - простогнала Емілія.

- Доню, ми ж так давно планували цю відпустку, що змінилось, чому пропало бажання, ти ж так мріяла про відпочинок? - мама відверто не розуміла різкої зміни настрою своєї доньки.

Ще пару тижнів назад вони на "сімейній нараді" вирішили поїхати до славнозвісних українських Карпат, про котрі Емілія всі вуха продзижчала їм, допоки батькам таки вдалось спланувати поїздку і владнати справи з роботою. Мама працювала черговою медсестрою у міській лікарні, а батько, як і більшість заробітчан їздив закордон у пошуках кращих заробітків для своєї сім'ї. Жили в невеликому містечку, на окраїні, мали свій двоповерховий будинок, матір захоплювалась розсадкою квітів, а батько був майстром на всі руки, тому, їхній двір завжди був прикладом для інших, і сусіди з неприхованим захопленням,а декотрі і з заздрістю задивлялись до помешкання сімейства Мітіш.

- Розумієш, закінчення медичного коледжу,а зараз пошук роботи і стажування це тобі не раз плюнути, в мене стільки справ на літо, стільки планів,а ще нічого не готово. Я хотіла б взагалі зараз зайнятись пошуком гідних курсів для додаткового заробітку. Я не зможу з чистою душенькою дертись по горах, коли вдома на мене чекає з нетерпінням повний завал, - дівчина була, здається, непохитною у рішенні. Гідно тримала спину випрямленою, як завжди вчив її тато, та в очах стрибали бісики, котрі, здавалось, визирнули тільки на мить, і, на щастя Емілії мама їх не побачила.

- Ти сама чудово розумієш, без тебе ми не поїдемо нікуди, я не залишу тебе вдома саму на два тижні, - зі спини почувся трохи суворий голос батька, котрий тільки-но вийшов зі спальні, де пакував валізи.

- Татусю, для мене це важливо. Ви мене знаєте, я не нароблю дурниць, не буду запрошувати додому нікого, хто би не сподобався вам, і не буду відкривати двері незнайомцям, чесно-чесно. - дівчина склала руки,ніби молилась і подивилась на батька коронним поглядом рудого кота із мультфільму "Шрек".

- Кохана, - звернувся він до дружини, - як ти думаєш, варто нам її залишати?

Світлана завжди мала м'який характер, і, окрім того сильно любила свою єдину донечку, котру вони з батьком так довго чекали після десяти років бездітного подружнього життя. 

- Ехх...Я їй довіряю, але серце в мене буде не на місці, Емі, так і знай, - здалась матір.

Почувши ці слова дівчина вмить опинилась біля Світлани і обійняла її міцно-міцно, а за нею і Романа, котрий з посмішкою на обличчі стояв і милувався своїми улюбленими дівчатами. 

- Дзвони нам і пиши обов'язково, якщо щось не так, то до бабусі Олени можеш звернутися в будь-який момент, вона тобі допоможе, я з нею вже домовився, - наполегливо відповів батько після ще декількох годин зборів.

- Я не підведу, буду старанно доглядати і будинок, і себе. Відпочивайте спокійно, ви на це заслуговуєте, - дівчина поцілувала батьків і міцно обійняла, ніби вони не будуть бачитись ціле життя, а не якихось два тижні.

- Любимо тебе сильно-сильно, доню, - прошепотіли в унісон батьки і на прощання ще раз міцно обійняли Емілію.

- І я вааас, - з усмішкою протягнула вона.

Двері за батьками зачинились і в будинку настала тиша. Дівчина зітхнула і з полегшенням опустилась на диван.Тепер вона має час для себе, трохи розібратись з думками і всім, що навалилось на неї останнім часом. Ні, звичайно, вона довіряла своїм батькам, спокійно могла підійти до мами чи тата  і поговорити про те, що її турбувало, відносини з ними були такі, про які мріє кожна дитина, які описують в книгах і екранізують у фільмах. Але, бували речі, про котрі не хотілось ділитись з кимось. Не зважаючи на старання батьків , дівчина була відстороненою і частково усамітненою. Це ніяк не вкладалось в уявлення про неї, бо на людях завжди комунікабельна, весела, легко знаходила мову з новими людьми, та і тягнуло їх до Емілії. Саме зараз вона отримала те, чого так потребувала останнім часом - тишу. В її житті з'явився хлопець, котрий з першого погляду сподобався, хотілось проводити з ним все більше і більше часу, в свої 19 років вона вперше почала закохуватись. Та, був єдиний факт, котрий би точно не сподобався батькам. Її обранець був досить старший від неї, на цілих 7 років,котрі, зважаючи на вік Емілії були поважною причиною для припинення стосунків, і про це не хотілось думати, але обставини вимагали. Вона навчалась у зовсім іншому місті, за 200 км від свого дому, і саме там жив Вадим. Тільки дівчина почала думати про хлопця, як він їй зателефонува. Розмова обіцяла бути важкою, про це дівчина зрозуміла з перших же слів коханого:

- Малеча, мені набридло ховатись, чекати поки ти виберешся з лап своїх батьків, поки ти знайдеш час на мене. Ти два тижні назад отримала диплом і поїхала додому, а мене залишила самого. Мені треба тебе тут і зараз. Я хочу жити разом, переїжджай до мене, скільки мені разів треба тобі це сказати? - по голосу хлопець був явно роздратований і відмову приймати не хотів.

-Вадим, ти ж знаєш, мамі з татом це не сподобається, а без їхнього відома я не зможу переїхати до тебе, - це не перша розмова на цю тему. Хлопець давно хотів, щоб вона жила  в нього на орендованій квартирі.

- До дідька те все, мене не цікавить що вони скажуть. Перебісяться і заспокояться. - прогарчав Вадим.

- Не хочу так чинити з ними. Я тобі розповідала, вони обидвоє виросли в дитбудинку і не мають нікого ріднішого, окрім мене. Я єдина, хто у них є, - голос Емілії тремтів все більше.

- Мала, якщо ти мене дійсно кохаєш так, як і розказуєш, то ти готова до такого. Покажи як ти мене любиш. І, взагалі, я не маю тебе вмовляти, ти сама маєш цього хотіти і шукати методи, а якщо ні, то ти знаєш, навколо мене купа дівчат, котрі би були щасливі зайняти твоє місце, - Вадим не готовий був відступати. За три місяці їх стосунків він вміло навчився маніпулювати дівчиною, щоб вона робила те, що йому потрібно.