Глава 53

Глава 53

Їх викликали без попередніх консультацій.

Повідомлення було коротким, офіційним і сухим: Рада Фракцій. Присутність обов’язкова.

Козаки йшли мовчки.

Коридори адміністративного сектору були широкими, з темними панелями стін, у яких відбивалися постаті. Під ногами — матова підлога, що приглушувала звук кроків. Тут усе було про порядок і контроль, але без військової брутальності — радше холодна, інституційна вага простору.

Чуб ішов першим. Його крок був рівним, спина пряма, погляд зібраний. Позаду — хорунжий та осавули. Вони йшли без показної бравади. Це був не похід у бій — це був вихід на суд.

Юліса йшла поруч із Остапом. Вона мовчала, але її обличчя було напружене.

Двері до зали Ради Фракцій відчинилися безшумно.

Зала здіймалася півколом, ярусами темного матеріалу, що поглинав відблиски й робив простір глибшим, ніж він був насправді. Світло падало згори рівним холодним потоком, не залишаючи різких тіней. У центрі — кругла платформа для виступів, врівень із підлогою. Без підвищень. Без символів зверхності.

У розімкненій частині півкола, там, де яруси сходилися краями, було виставлено кілька рядів стільців. Саме туди посадили козаків.

Ліворуч розташувався сектор Атлантичної Кооперації.

На табличці чітко світилося:

РОНАЛЬД Т. ГАРЛЕНД

Він сидів трохи нахилившись уперед, лікті на столі, пальці з’єднані «будиночком». Світло ковзало по його світло-золотистому волоссю, густому, акуратно вкладеному з характерним об’ємом. Темно-синій костюм сидів бездоганно, червона краватка була ідеально вирівняна. Час від часу він ледь помітно постукував великим пальцем по вказівному — звичка людини, яка мислить категоріями угод і наслідків. Його міміка реагувала на кожну інтонацію — коротка тінь усмішки, швидке звуження очей, майже непомітний кивок.

Праворуч — Пан-Африканська Ліга.

На табличці:

ЕЛІЗА ФОН РАЙНЕР

Світлий костюм із чіткою геометрією ліній. Спина рівна, підборіддя підняте стримано. Коротке світле волосся акуратно вкладене. Вона сиділа майже нерухомо, лише іноді переглядаючи дані на панелі. Її погляд був зосередженим, спокійно-жорстким.

Між ними, по центру півкола, розташовувався сектор Східного Домініону — прямо навпроти місця, де посадили козаків.

На табличці:

ЛІ ВЕЙ СЯН

Сектор Домініону виглядав інакше. Жодної зайвої деталі. Жодного яскравого кольору. Темні костюми, ідеально однакові кроєм, різниця лише в знаках рангу — тонкі металеві значки у формі вертикальних рисок на лацканах. Помічники сиділи не розслаблено, а трохи подані вперед, руки рівно на столі, планшети розташовані під однаковим кутом. Їхні рухи були синхронними настільки, що це виглядало відрепетируваним.

Лі Вей Сян сидів у центрі цього порядку, як вісь симетрії. Темний строгий костюм із класичною краваткою глибокого бордового кольору. Широке обличчя з чіткими вилицями, світло-оливкова шкіра без жодного зайвого блиску під світлом купола. Темні вузькі очі не бігали залом — вони фіксували, запам’ятовували. Чорне волосся акуратно зачесане назад, жодної вибитої лінії.

Позаду нього, трохи нижче ярусом, сиділи троє старших радників. Найстарший — сивочолий, із тонкими окулярами без оправи, пальці складені в замок. Ліворуч — жінка з холодним, зібраним обличчям, здавалося, що вона взагалі не кліпала. Праворуч — молодший аналітик із швидким поглядом, який постійно звірявся з даними, але жодного разу не дозволив собі заговорити без сигналу.

У повітрі стояла напруга, майже фізична. Радники інших фракцій обмінювалися короткими поглядами. Хтось із Атлантики ледь нахилився до сусіда, прошепотів кілька слів і знову випрямився.

На центральну платформу вийшов головуючий андроїд. Його корпус відрізнявся від інших — темніша обшивка і вузька світлова смуга вздовж коміра.

На грудній панелі світився знак Ради Фракцій. У центрі — стилізована карта Аркадії з контурами її континентів, виконана тонкими світловими лініями. Навколо неї сходилися кілька орбітальних дуг, що перетиналися в єдиному кільці. Зовнішній контур символу складався з двох відкритих дуг, які обіймали карту планети — знак рівноваги між фракціями.

Над ним майже непомітно завис невеликий сферичний дрон. Подібні пристрої тихо переміщувалися залом, підлітаючи до кожного, хто отримував слово. Голоси виступаючих рівно лягали на простір ярусів, без підсилення й без крику.

— Рада Фракцій відкриває позачергове засідання. Предмет розгляду — події навколо планет Огар та Арес.

— Слово надається стороні, що ініціювала розгляд.

Чуб вийшов на платформу. Світло підкреслило втому на його обличчі, але голос залишався рівним.

— Сотник Лук’ян Данилович Чуб. Полк Січі.

Він коротко схилив голову в бік делегацій — не як уклін, а як формальне визнання протоколу.

— Події, які ми сьогодні розглядаємо, почалися зі звичайного контракту, отриманого через Міжгалактичний Центр Найму на Аресі. Передова команда нашої сотні мала прибути на Аркадію, об’єднатися з науково-дослідною групою та забезпечити її супровід на планету Огар. Подібні завдання наш підрозділ виконував десятки разів. Нічого підозрілого цей контракт не викликав.

За його спиною з’явилося зображення Огару — червонуватий диск із пиловими бурями, кам’янистими рівнинами та каньйонами, схожий на архівний Марс старої Землі.

— Передова команда виконала всі етапи маршруту. Останнє повідомлення надійшло під час входу в атмосферу Огару. Вони повідомили, що починають посадку. Після цього зв’язок обірвався. Наша сотня отримала наказ вирушити на Огар і встановити обставини зникнення.

У секторі Домініону один із радників повільно підняв очі від панелі.

— На Огарі ми виявили не просто втрату контакту. Ми виявили змову. Піратські формування. Оркські підрозділи. І координацію, що вела до структур Східного Домініону. Також зафіксовано підготовлені злітні майданчики та логістичні вузли для відправлення сил у напрямку Ареса та забезпечення контролю над ресурсами планети. Це була не випадкова операція. Це була підготовлена кампанія.