Глава 1

Глава 1

Планета Арес майже повністю складалася з океану. Лише один великий острів і кілька дрібніших виступали над водою.

Саме сюди, прагнучи незалежності від Аркадії, приземлився космічний корабель, у якому перебували здебільшого українці.

Це не була державна колонізація. Власниками корабля були кілька дуже заможних людей, які найняли собі елітний загін охорони — людей, які пройшли багато війн і мали великий досвід у веденні бойових дій у різних місцях.

На той час таких людей знайти було неважко, тому що війни палали по всій планеті.

У відчайдушній боротьбі за виживання люди не вигадали нічого кращого, в принципі, як завжди, ніж намагатися завоювати залишки ресурсів в інших людей. Але навіть серед тисяч людей із бойовим досвідом ці були кращими з кращих.

У загін набирали тільки одинаків — людей, які не мали сімей. Тих, хто ні від кого не залежав і був повністю відданий своїй справі.

Також серед колонізаторів були інженери, медики, науковці. Усі, хто міг будувати новий дім.

За тридцять років на острові з'явилася величезна військова база та невеличке містечко, де жили цивільні. Острів отримав назву Хортиця. Свою базу найманці назвали Січчю.

В океані було багато риби, придатної для їжі, а на самому острові, більшу частину якого займали ліси, було багато дичини. Дичина ця, хоч і мало була схожа на земну, на смак була доволі непоганою та поживною, тож проблем з їжею на цій планеті не було.

Але була велика проблема з іншими ресурсами.

Не вистачало ресурсів для виробництва палива для космічних кораблів та для будівництва всього, що було необхідне для життя.

Тому колонізатори вирішили робити те, що вміли найкраще — воювати.

Був організований центр для вербування нових найманців з інших колоній та навіть з інших цивілізацій.

Також був збудований МЦН — Міжгалактичний центр найму, куди надходили замовлення з усіх відомих куточків космосу.

Арес почав швидко змінюватися.

Загін найманців перетворився на невеличке військо, служити в якому було великою честю та доволі прибутковою справою.

Місто процвітало, база розросталася, все більше добровольців прагнули вступити до лав знаменитого полку найманців, які, віддаючи шану своїй минулій батьківщині, називали себе козаками.

Інженерний корпус теж не стояв на місці — розробляв нові технології, броню та зброю. Тим паче після контактів з новими цивілізаціями обмежень у дослідах майже не було.

У МЦН надходили замовлення різного плану. Це міг бути супровід поважної особи з пункту А в пункт Б для захисту від атак космічних піратів та інших ворожих об’єктів. Іноді доводилося полювати на особливо небезпечних істот із далеких планет, можливо, для дослідів, можливо, ще для чогось.

Козаки не задавали зайвих питань — це була одна з рис, за яку їх цінували і поважали.

Але честь була понад усе, тому за ганебні та безчесні завдання козаки не бралися.