Розділ 18. Дебора

— Дебора! — вилітаю з їдальні, зовсім забуваючи там про якийсь обід. Я зараз готова тільки висипати цю порцію на голову Беркутова. Гнів переповнює настільки, що кожен гравець «Орлів» зараз би позаздрив. Такі, як Адам Беркутов, не повинні існувати! Вони все псують, знищують, отруюють життя всім навколо. Чорт, як же я зла на нього! Хлоя женеться за мною. Чую ще інші кроки.

— Ну і куди ти зібралася? 

— Ні, ти його чула?! — тикаю кудись за блондинку, на підході вже Беверлі і Кейт. — Ким він тільки себе уявив?!

Дівчата тільки спантеличено переглядаються. Ну клас і ніхто не підтримає!

— Я попереджала тебе триматися подалі, — добивка від Хлої не мотивує, тільки ще більше дратує. Щоб не сказати зайвого просто посилено дихаю. Схоже, їх тільки це насторожує. 

— Прийми його правила гри, — Беверлі вміщається біля шафок. — Будеш грати за правилами, ти ж не просто так на це погодилася. — Ми втрьох звертаємося на Пірсон. — Ну а що? — не витримує натиску трьох пар очей, що вставились на неї. — Я не дурна і можу зрозуміти, що він чимось шантажує тебе.

Запанувала тиша, яку ніхто не смів перебивати, знову ж таки крім Беверлі.

— Слухайте, запрошую до мене після уроків. Треба нам усім розслабитися. — Вона відстає від синіх шафок. — Відмови не приймаються, закуски до вечора вітаються. 

Із цими словами всі розходяться по класах, залишивши можливість хоч якось коментувати те, що сталося. Після уроків поспішила додому. Звісно, ні на яке тренування Беркутова я не прийшла. У мене теж є почуття власної гідності. Щоправда дістала його з одного місця досить пізно... Неважливо! 
Ще більшим здивуванням знайшла те, що Беверлі відкопала мій номер і написала. Попередила, що все залишається чинним і жодної відповіді, крім «Так», вона не зараховує. Чорт його знає, яку гру веде сама вона. Може варто і її остерігатися.

Вже сумніваюся в особистості кожного в «Хінксон». Ніби кожен другий на короткому повідку у Беркутова. У нього є вуха й очі всюди. Хлоя теж отримала смску з подібним наповненням. Уже ближче до восьмої вона була біля порога будинку і сигналила на всю. Великого захоплення я не відчувала. Не зовсім до цього мені зараз. Вийшла на ґанок, як з-під руки, поспішною ходою випереджає Кейт. 

— Я їду з вами, — ось так із нічого рубає. 

—Гей, стояти! — хапаю її за шкірку. Невдоволення сестри зовсім мене не бентежить. — Куди ти зібралася? 

— Я ж кажу, що їду з вами. — Я це й так почула. 

— Ні, ти нікуди не їдеш. — Не вистачало мені нових проблем, досі розсьорбуємо відгомони. 

— Якщо ти не візьмеш мене з собою, я все розповім мамі. 

— Тобі доведеться взяти її з собою, Дебі, — регоче Хлоя, почувши нас. Не бачу нічого смішного. На порозі будинку як спеціально з'являється мама. Ну ось, мабуть, зайвих спостерігачів сцени нам ніяк не уникнути.  

— Здрастуйте, місіс Бейлі! — махає Хлоя зв'язкою ключів. 

— Здрастуй! — Ах яка мила картина вимальовується. Я бачу єхидство Кейт.

—Ти нікуди не поїдеш! — шиплю крізь зуби, менш привертаючи до себе уваги. Не буду я йти в неї на поводу, вистачало тих разів. — Ну і що ти збираєшся їй розповідати? — Нічого собі, вже маніпулювати надумала мною.

— Що тебе викликав директор у школі, і за зчеплення з Гвуд. — Чортівня. Мовчу і бачу переможну посмішку на її обличчі. Мені нічого заперечити під пильним соколиним поглядом мами. 

— Сідай у машину, — гірчу, зовсім не притаманним мені голосом. Коли-небудь мене це все доведе. Тільки зараз помічаю в неї в руці тарілку. — Що це в тебе? 

— Частування, — як ні в чому не бувало відповідає та й сідає в машину. 

— Серйозно? — Та ну сьогодні ударний день. Хлоя сміється. Ось зовсім не це хотіла почути у відповідь. 

— А, по-моєму, круто. — Не знаю, що й казати. — Місіс Бейлі, Беверлі Пірс запросила нас усіх у гості, я поверну їх вам!

Мама ніби пом'якшується. Схоже Хлоя викликає в неї довіру. А може й дарма, бачила б куди вона мене затягнула в перший же навчальний день, передумала б. 

— Тоді розважайтеся, дівчата! — проводжає до самого виїзду воріт. 

Хлоя впевнено веде машину за маршрутом, який, напевно, Беверлі з радістю надала. 

— А мене одну бентежить така різка дружелюбність Пірс? — не витримую на пасажирському. Таке відчуття ніби я одна тут про це роздумую. 

— А, по-моєму, вона крута. 

— Іншої відповіді я від тебе не очікувала, — театрально закочую очі, ловлячи незадоволений вираз обличчя Кейт. Схоже вона досі не розуміє, що навчається у справжньому акваріумі з піраньями, які загризуть будь-яке свіже м'ясо. 

— Може вирішила поспілкуватися, —здіймає руку в припущенні над кермом Хлоя. — А може збирає нові плітки від усіх. Блін, Дебора, це не найважливіше питання зараз, я просто хочу розслабиться ось і погоджуюся на це, — психує так, що ненавмисно тисне на клаксон.

—Від чого ж ти так напружуєшся, щоб потребувати таких методів розслаблення? — Чомусь на моє жартівливе запитання вона сильно напружується. Я ж просто приколювалася...

— Та так, подруга зв'язується з головним психом школи, цікаво, де я знайду її тіло під час наступної зустрічі: у лісі чи вже одразу в труні?! — Блондинка гнівно дивиться в мій бік, ніби чекає каяття.