Розділ 11. Дебора

Я знаю, що пізніше пошкодую. Знаю, що пізніше буду картати себе за рвучке рішення дочекатися, поки мама і Річард підуть до своєї спальні, і вислизнути з дому. Сховатися від Коула і пробратися в гараж за машиною. Завести її і виїхати на позначене місце Беверлі в її пості, в якому красується не тільки вона, а й моя молодша зведена сестра, яка обов'язково знайде собі проблем, вплутавшись у таку розвагу, що межує з грою зі смертю. 

Я можу бути байдужою, я і маю бути такою щодо Кейт, яка заслуговує на гарний урок життя. Однак також не можу бути байдужою до Річарда, який покладав на мене хоч малу відповідальність навіть за Кейт. Можливо, з його боку помилково припускати, що Кейт може дослухатися до мене і поводитися менш вороже, проте він сподівається, а я не хочу вбивати в ньому цю надію, що може залишитися останньою. 

Нічого не заважає мені просто зараз розвернути автомобіль і їхати назад додому, але щось менше всередині рухає вперед, до безбашенної Кейт. Треба було ще вдома зупинити її, адже відчувала щось недобре. Але зараз залишалося встигнути дістатися до тих перегонів, поки Кейт не стала учасницею цих покатушок. 

Залишаю машину біля самого в'їзду, де тільки починалася парковка. Знову ці мотоцикли, байки... Думка про те, що транспортні засоби з двома колесами не повинні існувати, не покидає. Мене буквально пробиває озноб від одного їхнього бурчання після недавніх подій. 

Мимоволі озираюся на всі боки, по-перше, щоб не пропустити будь-який силует, схожий на Кейт, а по-друге, дивне відчуття, що Беркутов вже точно може бути на подібних з'їздах. Та він може бути всюди, де слово «небезпека» лідирує і займає особливу нішу. Ось як тут, наприклад. 

На моє здивування, тут не тільки байкери, а й багато дівчат. Але вочевидь вони тут не для того, щоб пороз'їжджати на своїх власних мотоциклах, а радше скласти компанію будь-кому на задньому сидінні в ролі пасажира. Он дві брюнетки приліпилися до когось здорованя, або це він їх до себе припечатав, не приховуючи того, простягаючи свої рученята в задні кишені їхніх міні шортів. 

Десь вдалині стоїть величезна тачка з кузовом, а в ньому — величезні колонки, такі використовують на стадіонах для концертів, з яких лунає гучна музика, доносячись навіть до мене. Спорткарів наставлено якимись зигзагами, змушуючи петляти між ними. Ледь не стикаюся з парочками, що цілуються, на їхніх капотах, боячись стати третьою зайвою. 

Жахливе відчуття не в своїй тарілці. Так багато незнайомих облич, що хочеться закритися у своєму вічному панцирі й забратися куди подалі від цього місця. Але для початку мені потрібно запобігти ранковому скандалу, який може статися, якщо Кейт спіймають на гарячому. І, як на зло, вона ніби випарувалася. Не знаю, як близько я до того місця з фотографії Беверлі, але ось світло великих прожекторів, що заміняло відсутнє освітлення в глибоку ніч, сходилося посередині, і куди, відповідно, мені, напевно, потрібно. 

Вереск коліс, що доноситься, підриває моє нетерпіння швидше перетнути набережну. Ніколи раніше я не була в цій частині міста, і навіть не підозрювала про існування подібних місць. 

Але тут точно не найкраще середовище для проживання. Вдалині видніються багатоповерхові будинки, нагадуючи сплячі райони своєю сірістю. Ще подалі є споруди, що розвалюються і зовсім не придатні для проживання, явно стали простими, змальованими школярами, занедбаними.

Бувала на таких за часів молодшої школи не з власної волі, і спогади про них не з найкращих. І не дивно, що саме тут вирішили влаштувати гоночні заїзди. Відповідне місце...

Біля натовпу, що згущується, доводиться загальмувати, намагаючись проштовхнутися між усіма. Визираю на середину, помічаючи ті самі мотоцикли. Вони роз'їжджають по колу, залишаючи на асфальті темні доріжки коліс, а в повітрі запах гуми, що нагрівається, і дикий вереск, закладаючий вуха. 

А Кейт, як на зло, ніде немає. Ніби випарувалася. Ну я ж не могла помилитися! На тій фотографії точно була вона! І ніби почувши мої вигуки у власній голові, в очі впадає афрокудрі Беверлі. Її доволі висока маківка на підборах є моїм орієнтиром, до якого рухаюся. Простягнувши руку, не встигаю приземлити їй на плече, як ззаду хтось штовхає прямо на спину Пірсон. Чую, як вона лається, коли напій у стаканчику колихається і проливається на її руку. 

Помах волосся і вона повертається. 

— Гей, ну можна ж трохи акуратніше, — коли зелені очі спрямовуються на мене і розуміння, хто перед нею, змушують Беверлі здивуватися. — Бейлі?! — не можу зрозуміти, але здається моя присутність викликала в неї більше несподіванки, ніж обурення за зіпсовану спідницю чимось алкогольним.  — Якими долями, миленька? — і знову цей інтерес до всього в ній не згасає ніколи. І тепер я в неї миленька. Подяка за нових підписників у групу? 

— Моя сестра — Кейт. — Вона продовжує посміхатися, нахиливши голову в бік, глянувши на свою знайому збоку. 

— Молодшенька Бейлі теж відвідує такі тусовки як старша?

— Ні, — не витримую і тут же додаю слідом: — Просто дехто напрошується. 

— А-а, — ліниво тягне вона з усмішкою. — Обов'язок старшої сестри кличе витягнути сестрицю з неприємностей.

Ну хоч хтось, крім мене, усвідомлює, що подібні місця — неприємності. Або ж Беверлі просто іронізує, вважаючи все черговою забавою, якою пізніше можна буде поділитися в історіях групи. 

— Щось на кшталт того, — нервово тупцюю на місці, Кейт усе ще не поруч зі мною, і ми не їдемо додому подалі від цього місця.