Розділ 8

Рівно о шостій залишаю квартиру і спускаюся сходами вниз. Підбори стукають по сходах, і з'являється страх. Ні, Марка я не боюсь. Мені прибити його хочеться. А от його рідних – ще і як. У мене таке враження, що вони в першу секунду розпізнають нашу брехню і все каміння полетить у мій бік. 

Доводиться написати татові повідомлення, що я поїхала до своєї одногрупниці й буду пізно. У відповідь приходить ціла купа запитань, хто ця дівчина і її точна адреса. Доводиться списатись на те, що сильно поспішаю, і тато змирився, сам того не бажаючи. 

Марк вже чекає мене в автомобілі, а коли сідаю в салон, зупиняє погляд на моїх голих ногах.

– Маєш чудовий вигляд, – заявляє, а мені хочеться показати йому середній палець. Сам Марк не заморочувався з приводу зовнішнього вигляду й одягнувся як завжди. Чорна футболка та темні джинси. Волосся у творчому безладу, а на зап'ясті срібний браслет, якого я раніше не бачила. 

Автомобіль рушає, і мені кортить провести у мовчанні всю дорогу, але у Марка з цього приводу інша думка. 

– Я впевнений, що тато влаштує тобі допит. Отже, так. Ми зустрічаємось кілька тижнів. Познайомились банально: я мало тебе не збив на своїй тачці.

– Ну, хоч якась правда, – бурчу, не в силі тримати язика за зубами. 

– Це було кохання з першого погляду, принцесо, – продовжує Марк. – Ти закохалася у мене по вуха. 

– Чого це я закохалася? А ти? – кричу. 

– А я ніколи не був любителем хороших дівчаток, але для тебе вирішив зробити виняток. Коли ти червонієш до кінчиків вух – це ще той кайф!

Ну ось, Марк знову за своє! Я маю його ненавидіти, але чомусь серце пришвидшує своє биття, а обличчя червоніє… до кінчиків вух… знову.

– Досить мене бентежити! Я впевнена, що твій план розвалиться, тільки-но ми переступимо поріг будинку! – випалюю сердито.

– А мені здається, що якраз навпаки, – не розумію, чому Марк такий впевнений у цьому дурнуватому плані. Та якщо йому здається, що все має вийти, то чому я маю панікувати?

Виявляється, що його батько живе за містом у величезному котеджі, як на картинках модних журналів. Навколо величезна територія, а сам дім білосніжний, з великими вікнами. Лише зараз до мене доходить, наскільки багаті ці люди й куди я потрапила. Страх повертається, і я нічого не можу з собою зробити. 

– Не тремти ти так, – у Марку прокидається джентльмен, і він відчиняє для мене двері. Мабуть, розуміє, що за нами можуть спостерігати, тому грати доводиться в цю ж мить. 

Він міцно огортає мою долоню своїми пальцями й тягне за собою до будинку. Встигаємо лише до дверей наблизитися, а вони вже відчиняються перед нами.

– Ну нарешті! – вигукує гарна дівчина з чорним довгим волоссям, зібраним у високий хвіст. Вона не набагато старша за мене, і я не розумію, хто вона така. Сестра Марка чи…

– Познайомся, Юль, це моя нова мама, – заявляє Марк і тим самим розвіює мої припущення. Помічаю, як сіпається усмішка дівчини, і розумію, що стосунки між цими двома не найкращі. 

– Мене Юля звати, – вирішую хоч якось врятувати ситуацію і, витягнувши свою кінцівку з захвату хлопця, подаю її “матусі”.

– Каріна, – дівчина відповідає на рукостискання і, здається, навіть видихає. – Проходьте у дім. 

Марк пропускає мене вперед, і коли його рука опускається на мою талію, хочеться її скинути. На жаль, зробити це не можу, хоча і дуже хочеться. 

Всередині все просто розкішне. Навіть уявити боюсь, скільки коштує кожна деталь інтер'єру. А ще відмічаю, що на тілі Каріни багато коштовностей. Персні, кольє, сережки. 

– Добрий вечір, Юле! – батько Марка з'являється на сходах і повільно спускається до нас. Від його прямого погляду неприємні мурашки бігають тілом. Напевно, Марк також щось відчуває, тому що його рука сильніше тисне на мою талію. 

Цікаво, це така підтримка у нього, чи він також нервує?

– Добрий вечір, – стримано відповідаю і пізно згадую, що не знаю, як його звати.

– Ходімо за стіл, а то охолоне все, – втручається Каріна, коли чоловік зупиняється поруч з нею і, копіюючи сина, кладе свою долоню на її талію. 

Ми переходимо у вітальню де накритий величезний стіл. Страв стільки, що очі розбігаються. Шкода лише, що апетиту у мене немає і навряд чи зможу щось з'їсти. 

Сідаю поруч з Марком, а Каріна з чоловіком – навпроти. Помічаю ще одне засервіроване місце і не можу второпати, хто це буде. Можливо, у Марка є брат чи сестра, а я не знаю…

– Ти запросив Діану? – питає Марк, який також витріщається на порожнє місце.

– Ти проти? Твоя хрещена дуже хоче познайомитися з дівчиною, яка змогла полонити твоє серце, – заявляє батько хлопця. Мені здається, що в його голосі прозвучала іронія. Але чому? Він таки не вірить у те, що син міг закохатися у таку, як я? 

– І чому я не здивований? – фиркає Марк. 

– Нумо їсти, – говорить Каріна. – Діана попередила, що трохи запізниться. 

Розумію, що сидіти та кліпати очима не варіант, але їсти також не хочеться. На допомогу приходить Марк. Він сам накладає мені в тарілку трохи салату, шматок м'яса та гарніру. 

Мені добре видно, як невідривно його батько слідкує за ним. Напевно, поведінка сина дивує його так само, як і мене. 

– Як давно ви разом? – допит розпочинається, не минає і п'яти хвилин. Я кілька разів поклала до рота салат. Добре, що пережувала, а то став би мені поперек горла… 

– Кілька тижнів. Недовго, але у нас все попереду, – впевненості Марка можна позаздрити. Він опускає свою руку мені на плече, а тоді нахиляється і торкається губами моєї щоки. Не чекаючи такої підстави, червонію до кінчиків вух, як і завжди. І найгірше те, що роблю це на очах у всіх. – Юля дуже скромна дівчина, тому не варто засипати її питаннями, тату. 

– Тоді лише одне запитання, – чоловік не зводить з мене погляду, і це лякає до чортиків. – Що така хороша і скромна дівчинка, як ти, знайшла в моєму синові? Ви абсолютно різні.