Кабачок під прикриттям

— Пухтик зник! — верещала Марічка, тримаючи порожню клітку перед обличчям бабусі, як доказ найвищої зради.

Бабуся скептично прижмурилась: — Ти його знову в капцях не винесла?

— Та ні! Я цього разу все зробила правильно. Води дала, кабачок дала, інтерв’ю не брала!

А тим часом, десь між шафою та книжковою полицею, Пухтик — головний герой історії та за сумісництвом хом’як-мандрівник — обережно перекочував кабачок, що був у п’ять разів більший за нього. Місія була серйозна.

У нього була ціль: сховати кабачок, перш ніж люди зрозуміють, що він не простий гризун, а агент Ш.О.П. (Шпигунська Організація Пухнастиків).

Щойно кабачок — трохи погризений і глянцевий — був засунений під диван, Пухтик витяг з-за щоки мініатюрний ноутбук (так, він завжди мав його з собою), і натиснув клавішу з написом "ОПЕРЦІЯ: ЗЕЛЕНА ЇЖА".

На екрані з’явився Хом'як з Турції у темних окулярах.

— Пухтик! Кабачок у тебе?
— Так, капітане. Але місце виведення... ризиковане. Людська бабуся майже його винюхала.
— Бабусі небезпечні. Вони вміють бачити навіть через двері. Перемісти кабачок у резервну нору.

Пухтик зітхнув. Йому ще й туди повзти...

Тим часом Марічка влаштувала спецоперацію “ШУКАЙ ПУХТИКА”, у якій брали участь: кіт Барсик (але він не знав), пилосос (випадково), і тато (який просто шукав пульт від телевізора).

У кімнаті творився хаос: речі літали, стілець впав, Барсик був глибоко шокований.

І тут — Пухтик, віртуозно ухиляючись від бабусиних капців, виїхав на маленькій іграшковій машинці з-під шафи. На даху — кабачок.

— ПУХТИК?! — закричала Марічка.

Але було пізно. Машинка розвернулась, і Пухтик зник у невідомому напрямку, лишивши після себе запах... кабачка.