Розділ 12

Дівчата уважно спостерігали за мною., нетерпляче очікуючи дізнатися, що ж приховано в конверті. Аня намагалася роздивитись що ж там написано, але  їй це не вдалося. Тут підійшла Ілона, не так близько, як Аня, але, так щоб бути ближчою за інших дівчат. 

-Ась - її голос був тихим наче це навіть не вона хотіла запитати, трохи підняв голову я побачила її редакторку й все зрозуміла, зараз нас знімають і її попросили або ж поставили перед фактом, щоб вона спитала в мене що ж знаходиться у цьому конверті - може ти з нами поділишся, що сховано в конверті? 

А поклала листок назад у конверт й подивилась на дівчат. 

-Мене Стас запросив на побачення - я не змогла стримати радість й посмішку, здалося, що зараз я просто підстрибну до стіни. Давно в мене не було такого відчуття.  

Я знову подивилась на квіти, кошик був білого кольору який ідеально пасував до темно-червоних троянд. Вони були просто неперевершені. Ідеальні... 

-А, що саме за побачення? - поцікавилась Аліса. 

-Не знаю тут не написано - на мить я подумала, що пропустила якийсь рядок, але ні інформації не було. 

-Значить буде сюрприз, так само як й в мене - радісно сказала Аня. 

-У нас - поправила її Саша, від чого на мить мені здалось, що лице Ані стало якимось злим, але за мить воно знову стало веселим. 

-Звичайно, звичайно. 

Ще трохи поспілкувавшись з дівчатами я спробувала сама підняти квіти до своєї кімнати, але в мене не вийшло й хлопці з команди режисера люб'язно допомогли мені їх підняти на гору. 

Все сидячи на своєму ліжку й все не спускаючи очей з квітів я гадала яким саме може бути побачення. Варіантів в голові майже й не було. Бо не факт, що я вгадаю, а ще хотілось б одягтися якраз під побачення, а не так щоб потім шукати у чому перевдягтися, як тоді Аня на тенісному корті. 

Вирішив, що сама я з цим не впораюсь я пішла шукати Аліну. На третьому та другому поверху її не було, дівчата ж казали що бачили її нещодавно, але куди пішла вони не знають. І ось спитавши Катю - зеленооку, трохи смугляву й з каштановим волоссям дівчину мого віку. Вона відповіла, що бачила як вона й ще декілька редакторів пішли на веранду. 

-Мабуть, щось обговорюють, можливо твоє майбутнє побачення - вона вже хотіла піти, але зупинилась й повернулась назад до мене й щиро посміхнулась - удачі, я вірю, що ти повернешся. 

-Дякую. За все - щиро сказала я й пішла у сторону двері яка вела на веранду. 

Нічого не одягнувши перед цим з верхнього одягу мені одразу стало холодно як тільки я вийшла на вулицю. Волосся встало дибки, а єдиним бажанням було зайти назад в дім.  

Аліна стояла й розмовляла з іншими редакторами.  

-Алін - вона одразу повернула голову в мою сторону й щось сказав своїм колегам підійшла до мене.  

-Все добре? Тобі погано? Хвилюєшся через побачення? - трохи схвильовано поцікавилась вона.  

-Так, трішечки - зізналась я - я хотіла спитати, може ти зганяєш де буде проходити моє побачення, щоб підготовитись та знати хоча б у що вдягнутися.  

Аліна подивилась на своїх колег які жваво, щось обговорювали. Й тихо сказала: 

-Все сказати не можу, але лише те, що сама знаю. Побачення буде десь біля річки, але одягнися по тепліше, бо ввечері погода холодна.  

-Дуже дякую тобі - мені хотілось її обійняти, але тоді думаю її колеги могли, щось подумати, а я не хочу її підставляти.  

*** 

Відчинивши двері шафи я стала дивитись на свій одяг і як завжди в голові промайнула думка:  

«Мені немає, що вдягнути».  

Я деякий час я просто дивилась на свій одяг і все ніяк не могла знайти саме те, що треба для побачення. Сидячи на ліжку я дивилась на стелю. Розуміючи, що час грає не на моєму боці я знову встала й знову роздивлялась весь свій одяг.  

На вулиці холодно буде, але все одно хотілось вдягнути щось гарне.  

-Може одягти той білий теплий светр й ті теплі осінні шорти, щоб не замерзнути?  

Спитала  я сама в себе, варіантів й так більше в голову не прийшло й не знайшовши більше варіантів я одягла чорні капронові колготи та шорти.  

Все разом виглядало досить добре. Залишилось тільки знайти ті чоботи які трохи вище колін за висотою. Але спочатку зачіска й макіяж.  Вирішив, що спочатку зроби собі макіяж, а вже потім я подумаю, що робити з волоссям.  

Зробив собі свій звичайний повсякденний макіяж я стала думати що робити з волоссям й вирішила, що краще за все буде виглядати якщо вони просто будуть прямі ніж якась екстравагантна або ж вечірня зачіска. Тому знайшовши свою плоску для вирівнювання волосся я обережно почала їх вирівнювати.  

Закінчивши я подивилась на кошик квітів й підійшла, щоб понюхати їх. За всі пʼять років стосунків мені звичайно дарували квіти, але не такі великі букети. Але більшість з них були в перші два роки стосунків далі Макс вже почав говорити, що квіти це не практично, що це гроші які викинули на повітря. Хоча іноді пробігаючи повз квіткові магазини так й кортіло туди зайти, щоб хоча б вдихнути аромат квітів.