Розділ 8

Як тільки всі камери вимкнулись я відчула якесь полегшення наче з плеч впав тяжкий груз. До мене швидким кроком підійшла Аліна наче не хотіла втрачати жодну секунду.  

-Ти була просто неймовірна! - вона казала це з такою неприхованою радістю, що в мене у самої настрій піднявся чи це просто вона так на людей впливає - сказала стільки скільки потрібно на інтерв'ю, не  більше не менше. 

Вона подивилась навколо й потім підійшла ще ближче й прошепотіла: 

-Хоч я й не маю права таке казати, але ти молодець. Твої слова були стриманими й наче давно підготовленні з них неможливо буде взяти й перетворити у зовсім інше в кінці перед самим випуском.  

Я лише посміхнулась і також тихо додала: 

-Це все напевно через стаж роботи в журналі. Там тебе як не хочеш, а навчать як виходити з неприємних моментів сухою з води. 

Аліна лукаво на мене подивились. 

-Тоді рахуй що в тебе є ще одна привілегія, на відміну від інших учасниць. 

-Стоп ще одна? - я трохи не зрозуміла про, що це вона - ти про що? 

-Ну як? Про те, що ти знайома з холостяком. Ти б бачила, що творилось в цей момент в нашій кімнаті де ми всі відпочиваємо поміж роботи. Ви там всіх підняли на ноги, всі це обговорювали. 

-Та ми насправді не дуже то й знайомі - я аж зніяковіла від її слів - ми до цього бачились два рази от й все. 

Аліна хотіла щось додати, але тут почувся голос з її навушника й єдине що вона сказала у відповідь тому голову це: 

-Так добре, так-так - вона клацнула по навушнику й взяла мене за руку - ходімо вас зараз відвезуть в дім, а ваші речі вже будуть очікувати вас там. 

Я не встигла нічого сказати як Аліна повела мене в сторону автомобіля. Біля якого вже стояли декілька дівчат які очікували й інших. Як тільки но я вийшла на вулицю мені одразу стало холодно, літо закінчилось й погода дає про це знати. Тепер я жалію що придбала саме корсет, а не якусь сукню з довгими рукавами.  

Сподіваюсь інші дівчата скоро приїдуть. 

На превелику радість нам не довелось чекати інших довго. Тому як тільки двері машини відкрились я сіла одна з перших. В середині було тепло й всю дорогу я старалась не заснути, але як тільки машина наїхала на якусь яму бажання поспати пропадало, але замість нього з'являлося бажання зняти ці шпильки які вже мене дратували й приносили дискомфорт. Але я вже вирішила терпіти до того моменту поки не приїдемо в наш тимчасовий дім. 

***

Як тільки машина зупинилась у всіх бажання заснути зникло, замість нього з'явилась - цікавість. Всім не терпілось подивитись на будинок і його внутрішнє облаштування. В середині все було в коричнево-бежевих тонах. Ми всі упинились в гостьовій кімнаті яка була дорого обставлена. Великий столик який був зроблений з темного дерева, а навколо нього були крісла в стилі бароко тканина на яких була в ніжно рожевих, нюдових відтінках. Інші кімнати мне не стали дивитись, бо одна з дівчат запропонувала піти й роздивитись кімнати й обрати де  і з ким хто буде жити. Аня мені запропонувала по дорозі поселитись разом в кімнаті, і якраз ми змогли обрати собі кімнату на третьому поверсі для двох. Наші речі чекали нас на першому поверсі. Взявши свою валізу я пішла назад у свою кімнату. Там я вирішила що спочатку прийму освіджуючий душ, щоб змити з себе все ці блискітки й макіяж.  

Перевдягнувшись в більш зручний одяг я відчула легкість від звичайних штанів та легкої кофти. Корсет за весь час зйомки встиг впитись в шкіру. Я подивилась на свою валізу й вирішила що буде ліпше якщо розберусь з цим зараз ніж залишу на потім. Як тільки я відкрила валізу я побачила що поверх моїх речей стоїть конверт. На ньому нічого не було написано ні підказки від кого він міг бути тому не довго вагаючись я відкрила його. В середині був один аркуш паперу на якому було написано неймовірно гарним і акуратним почерком: 

“Ту була найвродливішою”  

Спочатку я не розуміла хто міг це написати, але потім до мене все-таки дійшло. 

-Стас - тихо прошепотіла я, голосом який наче належав не мені - цікаво, а іншим він також писав? Як би так спитати ненароком. 

Тому почекавши поки Аня повернеться з душа я недовго вагаючись запитала: 

-Чуєш Ань а тобі не потрібна допомога з речами? Допомогти розкласти?  

-Ой дякую сонце, але я вже все зробила сама. 

Я хмикнула. Але цікавість нікуди не зникала. 

-А тобі нічого незвичного в валізі не попалось?  

Аня розсміялась від мого запитання. 

-Й що саме незвичне в мене мало бути? Камера в валізі? Знімальна група? - вона знову розсміялась - ні все було так само як я й складала. 

Я на це нічого не відповіла й просто плюхнулась на ліжко. Скоро має настати вечір, а це означає спільна вечеря з усіма іншими дівчатами. 

*** 

Вечеря проходить в головному залі за великим столом. За яким якраз помістились всі дівчатка. Як тільки я сіла за стіл й почула аромат нормальної їжі мій шлунок нарешті дав про себе знати. Якщо до цього я старалась затулити голод бутербродами й водою, то зараз цей стіл накритий різноманітною їжею був наче подарунок. Взяв собі порцію картоплі з м'ясом я насолоджувалась кожним шматочком.