Розділ 3

Минуло вже понад два тижні з того моменту, як я повернулася до звичного способу життя. І хоча зовні все виглядає як раніше, ті самі вулиці, ті самі справи, всередині мене щось змінилося. Я стала частіше усміхатися. Не тому, що треба, а тому, що хочеться. Усмішка з’являється сама собою — коли я прокидаюся, коли бачу сонячне світло крізь вікно, коли чую знайомий голос у телефоні. Це не та натягнута маска, яку я носила раніше, а справжнє тепло, що виходить зсередини. 

Я знову почала дивитися старі комедії ті самі, які раніше здавалися мені прісними, навіть трохи безглуздими. Тоді я просто сиділа з кам’яним обличчям, не реагуючи ні на що. А тепер я регочу. Іноді навіть до сліз. Можливо, це виглядає дивно, але я відчуваю, як щось у мені розморожується, як емоції повертаються, наче після довгої зими. 

З друзями ми бачимося частіше, ніж будь-коли. За останній тиждень  щонайменше тричі. Ми гуляємо, п’ємо каву, просто говоримо ні про що. І це  найкраще «ні про що», яке я могла собі уявити. Раніше я сиділа вдома, майже ні з ким не спілкувалася, і тепер, здається, намагаюся надолужити кожну хвилину, яку втратила. Я наче повертаю собі себе. 

Я вже встигла забути за те що мою анкету взяли на розгляд і сидячи за робочим столом в офісі закінчуючи роботу над статтею мені хтось подзвонив з незнайомого номеру. Не довго думаючи я підняла слухавку, бо якщо це якісь шахраї, то я просто покладу слухавку. 

-Ало. 

-Добрий день, це номер Стрілецької Асі Валеріївни? - з телефона почувся жіночий спокійний голос. 

-Так все правильно - трохи невпевнено відповіла я. 

- Це стосовно вашої анкети на шоу - тут моє серце стало стукати сильніше - її прийняли, невдовзі ми повідомимо коли почнеться шоу. Якщо виникнуть питання, то можете зв'язатися з менеджером номер телефону якого ми вам надішлемо на електронну пошту. Гарного дня. 

Я не встигла нічого сказати як телефонна розмова закінчилась. Єдине що в цей момент лунало в мене в голові це: мене взяли. Мою анкету прийняли. МЕНЕ прийняли! Шок трохи впав і я стала радіти що мене взяли, хоча я навіть й не сподівалась, ну відправила я цю анкету що б вийшло з цього? А тут он як все повернулось. 

Не довго думаючи я відкрила груповий час з Машею та Олею й написала їм чи не хочуть вони зустрітись десь після роботи, бо в мене є для них новина. Яку саме новину не написала нехай буде сюрприз, тим паче вони також з цією новиною зв'язані, це ж вони мене змусили її зробити. 

Ну як змусили... підштовхнули. 

Маша й Оля швидко відповіли що згідні, але спитали чи все добре в мене, чи нічого не сталось, я ж написала що все добре й новина досить приємною для них буде.  

***

Одразу після роботи я пішла в сторону кав'ярні де ми домовились зустрітись. Добре що ми всі працюємо відносно не далеко одна від одної що дає нам шанс зустрічатись частіше. Оля вже була в середині, а з Машею ми якраз зустрілись у вхід в заклад. Швидко замовив собі чашку теплої кави й невеличкий десерт я побачила як дівчата дивились на мене. Вони явно очікували що я розповім. Вирішив трохи їх помучити я спочатку зробила ковток кави, а потім подивилась на них. 

-Мою анкету прийняли - тихо сказала я, але з ноткою радості. 

Дівчата спочатку подивились одна на одну очікуючи що може одна з них щось знає, але ні потім вони повернулись до мене з поглядом в якому читалось що вони не розуміють про що я говорю. 

-Пам'ятаєте як тоді коли ми вперше зустрілись після того, як я місяць нікуди не вийшла? - вони кивнули майже одночасно, а я продовжила - тоді коли ми вже були в мене вдома ми разом заповняли ту анкету для шоу. 

-Ааааа, я згадала - сказала Маша і додала вже більш голосно - так це ж круто! Тебе взяли! 

-Так, але давай трохи тихіше Маш - сказала Оля тримаючи її натякаючи, щоб вона сіла назад на своє місце - й що ти збираєшся робити?  

-Я порошу, щоб її відхилили, чому знайду причину. 

-Ні! - знову крикнула Маша, дякую що хоч сьогодні тут мало людей хоча й ті що були почали звертати на нас увагу - це ж такий шанс!  

-Який шанс Маш? - тихо спитала я - стати посміховиськом на весь інтернет?  

-Ну чому ж саме посміховиськом? - не зрозуміла Оля - може якраз навпаки станеш знаменитою й всі тебе знати будуть, тебе будуть запрошувати на різні шоу, інтерв'ю будуть брати це ж супер. 

-Ага супер - я стала помішувати цукор в чашці який вже давно розчинився - я ж там не знайду своє кохання, й вилечу з проєкту до його початку. 

-Ну чому ж ти такої думки про себе сонце - Оля старалась мене підтримати - ти просто не бачиш себе зі сторони, ти обов'язково там  втрималась до фіналу. 

-Тим паче може ти там й не зустрінеш своє кохання, але можеш добре провести час, приймеш участь в шоу яке дивляться тисячі людей, будеш мати шанувальників, може там друзів знайдеш. Там же всі не обов'язкового за любов'ю йдуть - Маша також спробувала мене підтримати - це ж такий досвіт. Він не кожному дається. Може ти там навіть з якимись знаменитостями зустрінешся, вони на таких часто бувають, може зможеш їх вмовити дати тобі пару інтерв'ю та статей, це ж супер буде! 

Я задумалась над їхніми словами, так від цього проєкту я можу отримати й привілеї, але є одне “але” для цього я маю там втриматись, а це буде складно.