Глава 9. Рівень "Омега"

Арис спокійно підійшов до дверей архіву.

Темна металева поверхня була абсолютно гладкою. Лише вузька світлова смуга перетинала її по центру, а над нею світився напис:

Архів дослідницьких програм.

Рівень доступу: Омега.

Молодий аналітик зробив крок слідом.

У ту ж мить тонка червона лінія пробігла по підлозі перед його ногами.

— Доступ заборонено.

Спокійний жіночий голос лунав без жодних емоцій.

— Ваш рівень доступу: Бета.

— Необхідний рівень: Омега.

Аналітик одразу зупинився.

Він навіть не спробував сперечатися.

Правила були однаковими для всіх.

Арис обернувся.

— Як вас звати?

Хлопець ніби не очікував цього питання.

— Каель.

— Давно працюєте?

— Майже три роки.

Арис кивнув.

— За три роки ви жодного разу не запитали, що знаходиться за цими дверима?

Каель усміхнувся.

— Запитував.

— І що вам відповіли?

— Що інформація мого рівня доступу не потребує цих знань.

Арис кілька секунд мовчав.

— Гарна відповідь.

— Мене вона ніколи не влаштовувала.

На обличчі Ариса ледь помітно з'явилася посмішка.

— Саме тому ви поставили мені стільки запитань сьогодні.

Каель трохи ніяково опустив очі.

— Вибачте, якщо...

— Не вибачайтеся.

Арис перебив його абсолютно спокійно.

— Людина, яка перестає ставити запитання, перестає шукати істину.

Каель мовчав.

— Але існує ще одна річ.

— Яка?

— Не всі відповіді потрібно отримувати завчасно.

Арис поклав долоню на сканер.

Тонке біле світло ковзнуло по його руці.

За секунду система промовила:

— Особу підтверджено.

Невелика пауза.

Потім пролунав другий голос, значно нижчий.

— Рівень доступу: Омега.

— Вітаємо, пане Арисе.

Замки майже беззвучно розблокувалися.

Масивні двері повільно розійшлися в різні боки.

За ними не було величезної бібліотеки чи нескінченних полиць із документами.

Лише довгий напівтемний коридор.

Стіни були вкриті матовим чорним матеріалом, що поглинав світло.

У кінці коридору виднілися ще одні двері.

Каель здивовано подивився всередину.

— Це... і є архів?

Арис не озирнувся.

— Ні.

Він зробив крок уперед.

— Це лише вхід до нього.

Двері почали повільно зачинятися.

Каель інстинктивно зробив крок уперед, але червона лінія на підлозі знову засвітилася.

Він зупинився.

За мить двері остаточно зачинилися.

Коридор знову став тихим.

Каель залишився сам.

Він ще кілька секунд дивився на гладку металеву поверхню.

Потім тихо промовив сам до себе:

— Якщо це лише вхід... то що ж тоді ховається всередині?

У цей самий момент, уже по інший бік дверей, Арис повільно йшов темним коридором.

Він знав одну особливість цього місця, про яку не здогадувався майже ніхто.

Архів рівня «Омега» зберігав не лише документи.

Він зберігав питання, на які людство свого часу так і не наважилося відповісти.