Глава 8. Проєкт "Нуль"

Двері аналітичного залу безшумно зачинилися за спиною Ариса.

Коридор був майже порожнім. Лише м'яке біле світло відбивалося від темної підлоги. Кілька співробітників мовчки поступилися дорогою, але ніхто не наважився його зупинити.

Лише за кілька кроків позаду почувся швидкий темп ходи.

— Пане Арисе.

Він не зупинився.

— Пане Арисе, дозвольте одне запитання.

Це був той самий молодий аналітик. Він наздогнав Ариса лише біля панорамного вікна.

— Ви сказали, що будь-яка помилка має точку народження.

Арис мовчки подивився на нього.

— Але я не розумію іншого.

— Якого саме?

— Ви попросили архів двадцятирічної давності.

На кілька секунд запанувала тиша.

— Наскільки мені відомо... — аналітик говорив уже обережніше, — Система працює лише дванадцять років.

Арис ледь усміхнувся.

— Ви маєте рацію.

Аналітик розгубився.

— Тоді... чому двадцять?

Арис повернувся до вікна.

За склом повільно рухалися транспортні платформи Центрального сектора. Кожна з них у цей самий момент отримувала нові прогнози від Системи.

— Бо дванадцять років тому народилася не Система.

Він зробив коротку паузу.

— Народився світ, який її прийняв.

Аналітик мовчав.

— А що було двадцять років тому?

Арис відповів не одразу.

— Проєкт «Нуль».

Назва нічого не сказала молодому чоловікові.

— Я ніколи про нього не чув.

— І не повинні були.

Вони рушили коридором далі.

— Це була експериментальна модель. Вона не керувала транспортом. Не працювала з лікарнями. Не прогнозувала економіку.

— Тоді що вона робила?

— Вчилася рахувати.

Аналітик насупився.

— Тобто...

— Вона існувала лише в лабораторії.

Арис говорив рівно, ніби переказував давно відомий факт.

— Кілька десятків дослідників. Один ізольований сервер. Тисячі експериментів.

— І вона вже тоді працювала?

— Ні.

Арис похитав головою.

— Вона лише доводила, що такий принцип взагалі можливий.

Вони підійшли до ліфта.

Двері відчинилися.

Обидва зайшли всередину.

— А потім?

— Потім було вісім років перевірок.

— Вісім?

— Інакше ніхто не дозволив би побудувати на ній цивілізацію.

Ліфт плавно рушив униз.

Аналітик мовчав, намагаючись скласти почуте в єдину картину.

— Отже... коли ми сьогодні говоримо, що Системі дванадцять років...

— ...ми говоримо лише про момент її офіційного запуску.

Арис завершив думку за нього.

— Але її історія почалася значно раніше.

— Саме так.

Ліфт на мить завмер між поверхами.

Аналітик ще раз подивився на Ариса.

— Ви дуже добре знаєте історію Проєкту «Нуль».

Арис перевів на нього спокійний погляд.

— Якщо хочеш зрозуміти сьогодення, потрібно починати не з моменту успіху.

Він зробив коротку паузу.

— А з моменту першої правильно поставленої задачі.

Двері ліфта відчинилися.

Перед ними простягався довгий коридор архівного відділу.

Над входом світився напис:

Архів дослідницьких програм. Рівень доступу — Омега.

Арис зробив крок уперед.

Він не знав, чи знайде відповідь у старих журналах.

Але був упевнений в одному.

Якщо сьогоднішня аномалія справді народилася двадцять років тому, то вона чекала свого часу значно довше, ніж будь-хто міг припустити.