Глава 7: Гіпотеза

У залі панувала тиша.

Ніхто більше не говорив про нові процесори, додаткові сервери чи збільшення фінансування. Щойно Арис закінчив пояснення, усі зрозуміли: проблема лежить значно глибше.

Еліан першим порушив мовчання.

— Якщо ви маєте рацію... тоді ми нічого не можемо зробити.

Арис спокійно подивився на нього.

— Чому?

— Тому що ми не можемо зупинити реальність.

— І не потрібно.

Еліан насупився.

— Тоді що ви пропонуєте?

Арис підійшов до центрального столу й відкрив журнал останніх п'яти невідповідностей. Він уважно переглянув кожен запис, не пропускаючи жодної дрібниці. Потім закрив журнал.

— Ви всі дивитеся на наслідки.

— А потрібно?

— Знайти причину.

Він зробив коротку паузу.

— Мені потрібні всі випадки, коли система за останні дванадцять років змінювала відповідь після повторного запиту.

Аналітики здивовано переглянулися.

Один із них нерішуче промовив:

— Таких випадків... мільйони.

— Ні.

Арис похитав головою.

— Не тоді, коли користувач поставив інше питання.

Він торкнувся екрана.

— Мене цікавлять лише ті випадки, коли питання було однаковим.

У залі стало тихо.

Молодий аналітик швидко почав друкувати.

— Наприклад?

— Людина двічі запитує: «Який маршрут до роботи найкращий?»

— І?

— Якщо між двома запитами минуло кілька секунд, відповідь могла змінитися.

— Це нормально.

— Саме так.

Арис кивнув.

— А тепер покажіть мені ті випадки, коли відповідь змінилася без жодної нової причини.

Аналітик перестав друкувати.

— Це... майже неможливо.

— Саме тому я хочу це побачити.

Минуло кілька хвилин.

Система перебирала архіви.

На екрані миготіли дати.

Роки.

Мільярди записів.

Нарешті з'явився результат.

0 випадків.

Еліан полегшено видихнув.

— Отже, система поводиться правильно.

Арис не відповів.

Він дивився на цифру.

Нуль.

Занадто ідеальний результат.

— Повторіть пошук.

Аналітик здивувався.

— Але...

— Повторіть.

Запит виконали ще раз.

Через кілька секунд екран оновився.

Цього разу цифра була іншою.

1 випадок.

У кімнаті запала така тиша, що стало чути слабке гудіння серверів за стіною.

— Неможливо... — прошепотів хтось.

Арис не відривав погляду від екрана.

— Відкрийте.

Аналітик натиснув на запис.

Дата.

Дванадцять років тому.

Еліан нахилився ближче.

— Це... перший день запуску системи.

На екрані з'явився короткий службовий журнал.

Запит: «Який маршрут найкращий?»

Перша відповідь: Маршрут А — 94%.

Через три секунди: Маршрут В — 96%.

Причина зміни: невідома.

Молодий аналітик розгублено подивився на Ариса.

— Це єдиний випадок за всю історію.

Арис мовчав.

Його погляд залишався спокійним, але всередині щось змінилося.

Він дуже добре пам'ятав цей день.

Настільки добре, що міг відтворити його майже по хвилинах.

Але зараз він не мав права показати цього.

— Дайте мені повний журнал, — рівно сказав він.

— Просто зараз?

— Просто зараз.

Еліан уважно дивився на нього.

— Ви щось згадали?

Арис повільно заблокував планшет.

— Ні.

Він зробив крок до виходу.

— Але, здається, ми щойно знайшли не першу помилку.

Він зупинився біля дверей.

— Ми знайшли перше попередження.