29.07.2020
Зізнайтесь, всі ми дивимося на зовнішність людини, а не на її душу
Я вирішила , що не можу більше бути легкою приманкою. Тому щоб це змінити подивилася пару відео уроків по самообороні і добре їх запам'ятала, от тільки випробувати не було на кому.
Тоді до мене в голову прийшла «геніальна» ідея - випробувати свої сили на Арсенові. Це було через те, що в будинку нікого знайомого не було . Батьки Насті поїхали на ринок за продуктами, адже вчора сюди заселилися туристи. Сама Настя пішла на перше та напевно, таке довгоочікуване побачення з Сергієм, адже сьогодні неділя. З знайомих залишився тільки «холодний хлопець». Але як тільки ми повернулися назад в Карпати, він знову кудись зник так і не розповівши мені новини про брата. Тоді я вирішила його віднайти і зненацька скрутити руку , як показували на відео. Саме так я могла зігнати на ньому свою злість , адже його поведінка була дуже дратуючою. Коли я побачила його в саді, то легко зі спини підійшла і зловивши за руку, почала її викручувати. Зробити те, що я хотіла мені просто не дали, бо я миттю опинилася на землі, а Арсен лиш засміявся.
-Ну і що це було ? Замах на мене ? – сміявся він, прижимаючи мене до землі.
-Ага .. Смійся , смійся .. Це просто спроба випробувати захисний рух. Може вже відпустиш ? Болить може.
-А, так.
-Ну, дякую , що хоч мені нічого не зламав – сказала я з нотками розчарування в голосі.
-Хах, чого це ти вирішила самообороною зайн...
Та я йому не дала договорити , адже після того як встала ще раз накинулася і ногою вдарила його в живіт надіючись що він впаде. І він таки впав , але заодно зловив мене за ту ногу і потягнув за собою. Тепер вже я провалилася на нього зверху. Та він не зволікав і «притулив» мене до землі матінки і так заблокував , що я навіть порухатися не могла.
-Ну і що ти тепер робити будеш ?
-Дуже , дуже смішно. Буду злитися , але вже словами.
- Не зрозумів.
-А що тут не зрозумілого? Ти нічого на рахунок брата мені сказати часом не забув?
-Аа , ти про це
-Саме так , а тепер відпусти . Давай просто про це поговоримо.
-Добре , добре вже відпускаю.
Після цього ми пішли до Арсена в кімнату , щоб нам ніхто не заважав. Я принесла з собою чай і печення, щоб якось вибачитися за те що вдарила його в живіт і хотіла викрутити руку. Коли я підійшла до дверей то в мене виникло якесь не зрозуміле хвилювання та я зібралася з духом і постукала. Ніхто мені не відповів, було лиш чутно кроки. Арсен сам підійшов до дверей і відчинив їх.
-Ого , а це що таке ? Заходь, не соромся.
-Я не соромлюся. Просто хочу вибачитися за те , що вдарила.
Насправді він дуже добре прочитав мої емоції, адже я дійсно засоромилася.
-Ну якщо вибачення такі то я їх прийму. – відповів Арсен, сідаючи на крісло.
Сьогодні в нього був явно дуже гарний настрій , адже він жартував і з сарказмом говорив зі мною. Це було не схоже на нього і змусило мене трохи насторожитися.
-То що ти дізнався про брата?
-Нічого нового. Він все ще в комі, рани трохи заживають, але хтось пару днів стежив за його палатою. Напевно вони все ж таки думали, що ми прийдемо до нього.
Я видихнула з полегшенням, адже те, що він одужує гріло мені душу зсередини:
-Це добре , що його рани вже затягуються , можливо і з коми він вийде найближчим часом.
-Я б цього ще не хотів. – промовив Арсен з просто кам’яним виразом обличчя.
Мене такі його слова дуже обурили і я на підвищених тонах «налетіла» на нього з запитаннями:
-Чому ти кажеш такі речі ? Він ж твій друг ?
-Просто йому зараз вигідно бути в комі, бо якщо він прийде до тями до того, як ми посадимо тих придурків за грати , то його життя знову буде в небезпеці.
Такі його слова мене дійсно заставили задуматися і я опустила голову, дивлячись на кружку, яку тримала в руках:
-А й правда… -я зупинилася на мить для того, щоб з ковтком кави, пригасити у собі сльози, які вже давно чекали на свій вихід в світ, і з надією сказала - Може в тебе вже є якісь ще докази проти них?
-Мої друзі дещо вже відкопали , але цього поки що не достатньо для того , щоб звернутися з заявою до незалежних органів.
-Думаю ми маленькими кроками просуваємося до мети і це певною мірою радує. Якби це егоїстично не звучало , але я рада що ти мене тоді забрав з собою, бо якби цього не сталося , то я б напевно вже не була б жива. Дякую тобі.
Сьогодні мене, як ніколи тягнуло на сентиментальність. Причину моїх тодішніх слів я не змогла зрозуміти й досі. Проте, Арсен не розгубився і зразу ж дав відповідь на мої слова.
-Не треба. Це найменше що я міг зробити для свого найкращого друга, адже ти йому як рідна сестра. – сказав він з посмішкою на обличчі.
-Я знаю. Він завжди звертався до мене сестра або сеструля. Це було дещо смішно. – я теж усміхнулася, адже уявила собі, як він мене кличе.
#2277 в Детектив/Трилер
#909 в Детектив
#10395 в Любовні романи
#4062 в Сучасний любовний роман
пригоди, пригодирозслідуваннядетектив, пригоди таємниці небезпека
Відредаговано: 25.05.2023