Пейзаж намальований мушлею

               «… О, королівське повітря
                      Прицвяховане до чумного хреста…»
                                                                     (Пауль Целан)

Берег позбавлений відчаю,
Сліди на піску буття
Моря – синього звіра, 
Що мислить молитвами,
І горить, і горить, і горить
Заграва вохряним співом
Наче останній лист 
Королеви шотландської Мері
Писаний журавлиним пером
                                              заперечення
Небуття, що спадає попелом 
Життя – кульгавої попелюшки, 
Що збирає горіхи в жменю
На горищі дому алхіміка Ґодо*.
Берег, що чув тільки дельфінів крик:
Хтось написав на скелі,
Точніше нашкрябав, видряпав
Зламаним лезом ножа:
«Königsluft».
Мушля створила пейзаж**,
Човен створив надію,
Пандора її сховала***
Наче якусь коштовність – 
У скрині. На дні. 
Наче скриня то море – 
Ніби теж там живуть почвари
І лупають зіницями темними
У душі китів-потопельників, 
У душі шкіперів п’яних,
У душі зелених русалок
Тихо.  
 
Примітки:
Текст написаний на острові капітана Тристана на 248 день моєї навколосвітньої подорожі. Не слід плутати капітана Тристана з лицарем Тристаном. Це зовсім різні люди з різним темпераментом.  
* - Ґодо справді алхімік – він такого начудив….
** - насправді я знаю одного художника на ймення Христофор, що досі малює пейзажі мушлею. Але сама мушля по собі є пейзажем – шматочком спіралі вічності. Тому він малює пейзаж пейзажами.   
*** - Пандора нечемна. У Греції нечемні жінки теж траплялися і трапляються.