Холодна правда
Після всього
Після всього не буде великої сцени.
Не вийде хор. Не впаде чорний занавіс.
Лиш день поставить на стіл своє лезо
і скаже тихо: «Живи без прикрас».
Ти вже бачив брехню без косметики.
Тіло, що пам'ятає краще за розум.
Небо, яке не пояснює темряви.
Систему, що вміє бути безкровною.
Ти бачив, як страх стає кімнатою.
Як людина звикає до власної клітки.
Як голос хворіє від довгого «так».
Як печатка важить більше, ніж кістка.
Ти бачив диявола без рогів.
У чистій сорочці. З нормальним обличчям.
Бачив добро, що мовчало збоку,
бо не хотіло псувати порядок.
Ти бачив, що правда не гарантує нічого.
Не рятує автоматично. Не гріє.
Вона просто знімає з очей пов'язку —
і більше не дає красиво сліпнути.
Після всього залишається мало.
Тіло. Хребет. Долоня. Поріг.
Кілька чесних «ні», сказаних пізно.
І кілька дверей, яких ти не замкнув.
Цього мало для пам'ятника.
Мало для легенди. Мало для віри.
Але досить, щоб одного ранку
не віддати себе назад без бою.
Ти не став вільним назавжди.
Такої свободи немає. Це казка.
Свобода — це щоденна робота
не зрадити себе за зручність.
І якщо спитають: «Що ти виніс?» —
не шукай красивої відповіді.
Скажи: «Я не переміг страх.
Я просто більше не називаю його собою».
Відредаговано: 02.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
