Холодна правда

Новий страх

Новий страх не схожий на старого.

Він вже не цар. Не голос. Не закон.

Він просто стукає сухо біля порога,

мов хтось, хто втратив право на твій дім.

 

Раніше він заходив без дозволу.

Сідав у груди. Клав ноги на стіл.

Називав себе досвідом, обережністю,

а насправді — жер твоє тепло і хліб.

 

Тепер він інший. Менший. Точніший.

Без оркестру, без чорної корони.

Він не веде тебе назад у клітку —

він лише показує, де ще болить.

 

Не треба знову робити з нього Бога.

Не треба бити. Гнати. Проклинати.

Страх — це не ворог, якщо він на порозі.

Ворог — коли він спить у твоєму ліжку.

 

Ти слухаєш його. Але не служиш.

Це різні речі. В цьому вся межа.

Він каже: «Буде боляче». Ти чуєш.

Але рука вже тягнеться до ножа.

 

Не щоб напасти. Щоб різати вузли.

Ті самі, що роками звали «долею».

Ті самі, що тримали твої сни

під мокрою, слухняною підлогою.

 

Новий страх — це сигнал, не вирок.

Холодний спалах десь під ребрами.

Він більше не підписує твій вибір.

Він тільки світить там, де треба подивитись.

 

І якщо він знову прийде вночі,

не відкривай йому, як давньому господарю.

Скажи: «Я чув». І залиш ключі

у власній руці, а не в його холоді.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше