Холодна правда
Після страху
Після страху не приходить мир.
Мир — надто гучне слово для початку.
Приходить ранок. Чашка. Стіл.
І день, який не просить бути святом.
Ти не прокинувся новою людиною.
Це брехня, яку продають в обкладинках.
Ти просто встав — зі старою спиною,
але без права знову зникнути в звичках.
Ти ще не знаєш, як тепер іти.
Стара дорога виглядала зручно.
Там кожен камінь знав твої сліди,
і кожна рана мала власну ручку.
Тепер немає карти. Це нормально.
Немає голосу: «Туди. Не бійся».
Є тільки крок — не дуже ідеальний,
такий, що не вклоняється клітці.
Після страху боляче не менше.
Просто біль не має колишньої влади.
Він ще стоїть у грудях, наче мешканець,
але вже не диктує тобі ради.
Ти більше не питаєш: «Хто дозволить?»
Це питання втратило роботу.
Ти бачиш двері. Ручку. Власну долоню.
І тишу, що не має права «проти».
Не буде чистого початку. Не чекай.
Усе почнеться з пилу, боргу, тіла.
Із дня, де ти не станеш сильним —
ти просто не повернешся в чужий загін.
Після страху не приходить рай.
Приходить здатність бачити без ласки.
І якщо ти йдеш — не тому, що знаєш шлях,
а тому, що вже не можеш жити маскою.
Відредаговано: 02.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
