Холодна правда
Втома від правди
Правда не завжди робить вільним.
Іноді вона просто важить більше.
Лежить у грудях, як мокрий камінь,
і не дає ні спати, ні брехати.
Ти втомлюєшся бачити механізм.
Як страх вростає в правила пристойності.
Як кожен «так» стає чужим ножем,
а кожне «ні» — самотньою війною.
Ти втомлюєшся знати, хто мовчав.
Хто підписав. Хто відвернув обличчя.
Хто мав би стати поруч — і не став,
бо правда псувала його звичність.
І ось тоді система входить тихо.
Не з батогом. Не з криком. Не з війною.
Вона приносить теплу ковдру міфу
і каже: «Ляж. Тобі було доволі».
Вона не просить зрадити одразу.
Вона турботлива. Вона майже мати.
Вона лиш хоче, щоб ти на хвилину
перестав усе це називати.
«Не думай так. Не ріж себе до кості.
Не все ж настільки чорне. Люди різні».
І ти вже майже віриш цій м'якості,
бо правда має запах довгої хвороби.
Та відпочинок у брехні — не мир.
Це тільки наркоз перед новою здачею.
Ти прокидаєшся — і світ той самий,
лише в тобі на день менше сенсу.
Не кожен витримає правду без нагороди.
Без оплесків. Без прапора та сцени.
Але хто раз побачив ту свинцеву вісь —
той вже не вернеться в паперові стіни.
Втома від правди — це не поразка.
Це вага очей, які ще не осліпли.
Страшний не той, хто втомився бачить.
Страшний той, хто полюбив темряву, як відпочинок.
Відредаговано: 02.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
