Холодна правда
Печатка
Печатка важча, ніж здається з рук.
Вона мала й кругла, майже смішна.
Та іноді її холодний стук
робить із тіла номер і примітку.
До неї ти ще маєш голос, ріст,
живу історію, шрами та втому.
Після неї — справа. Аркуш. Лист.
І рух твоєї крові вже не вдома.
Печатка не кричить. Вона звучить
коротко, сухо, наче кришка труни.
Вона не вміє плакати. Їй досить
лягти на папір і стати законом.
Людина може просити: «Почекайте».
Пояснювати. Дихати. Стояти.
А папір мовчить так чисто і охайно,
що проти нього соромно кричати.
Ось тут — твоє ім'я. Ось тут — дата.
Ось тут — причина. Тут — є підстава.
Немає місця для старого брата,
для серця, що не витримало ранку.
Печатка любить правильний порядок.
Вона не терпить крові між рядками.
Якщо в тобі катастрофа чи розлад —
будь ласка, подавай це скаргою.
І найстрашніше — не її удар.
Не круглий слід, не синя канцелярія.
А те, що хтось поставив її сам
і спав вночі без жодного сумління.
Печатка — це свинцевий поцілунок,
системи, що не має губ і серця.
Вона не вбила. Ні. Вона лише
зробила біль придатним до реєстру.
Відредаговано: 02.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
