Холодна правда
Чиновник
Чиновник не повинен бути злим.
Це зайве. Зло псує обличчя.
Він має бути рівним, як режим,
і ввічливим до межі каліцтва.
Його рука не схожа на кулак.
Вона тримає ручку, каву, папку.
Та іноді один сухий рядок
ламає більше, ніж удар у спину.
Він каже: «Я не можу. Є наказ».
І в цій фразі вся його святиня.
Бо найзручніше місце для образи
завжди ховається за «не я винен».
Він не ненавидить тебе. Це плюс.
Він просто бачить поле, а не тіло.
Твій біль для нього — неправильний ресурс,
який не вліз у зрозумілу форму.
Він може вдома бути непоганим.
Гладити кота. Купляти дітям втіху.
І саме це страшніше за тирана:
людина в ньому не заважає звітності.
Не демон він. Не кат. Не чорний знак.
Адміністративна тиша у сорочці.
Він ставить дату, номер і печать,
а потім миє руки після кави.
У нього є талант не бачити дна.
Не чути тріску там, де хтось ламається.
І кожна фраза: «Справа не моя»
у світі дуже швидко розмножається.
Чиновник — це не посада. Це стан.
Коли в тобі порядок сильніш за совість.
Коли чужий розпач проситься в життя,
а ти йому відповідаєш: «Не за формою».
Відредаговано: 02.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
