Холодна правда
Система як бог
Система не кричить. Вона стоїть.
Як храм без неба, вікон і прощення.
В її коридорах повільно сивіє людина,
що прийшла за дозволом щоб, дихати.
Вона не має тіла. В цьому жах.
Нема кому сказати: «Ти неправий».
Є стіл. Печатка винен. Та холодний знак.
А є і голос: «Так зведено у справі».
Їй не потрібна віра. Їй потрібен жест:
Підписатись та змовчати, чекати і хилитись.
Вона приймає кожен твій протест,
як зайву графу, що не помістилась.
Ти можеш плакати. Вона не проти.
Сльоза не заважає реєстру.
Ти можеш падати лицем на сходи —
якщо не перекриєш рух у центрі.
Тут навіть біль проходить через вхід.
Бере талон. Сідає біля стінки.
І якщо в нього номер не такий —
він теж чекає мовчки біля стінки.
Система милосердна у свій спосіб:
вона нікого вголос не кляне.
Вона лиш каже: «Вас у нас не досить.
Заповніть смерть і подайте ще раз».
Вона не Бог. Та хоче тиші храму.
Не любить крові — кров псує підлогу.
Їй треба, щоб ти сам піднявся з рани
і чемно дякував за довгу дорогу.
І найстрашніше — не її бетон,
не черга, не печатка, та папери.
А те, що з часом ти сам стаєш її псалмом
і молишся словами канцелярії.
Відредаговано: 02.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
