Холодна правда
Псалом без музики
Ти говорив із тишею не вголос.
Не для краси. Не щоб почули десь.
Лиш язик торкався власних сколів,
немов перевіряв, чи ти ще є.
Це був псалом без музики й храму.
Без хору. Без кадила. Та свічок.
Де кожне слово падало, як камінь,
і не зрушувало навіть пилу.
Ти не просив: «Врятуй». Це вже минуло.
Не торгувався з небом за тепло.
Ти просто клав у темряву минуле,
щоб подивитись, чи воно живе.
А темрява мовчала без погорди.
Не як суддя. Не як байдужий кат.
Вона стояла рівно, наче коридор,
в якому не залишили дверей назад.
Ти слухав. Там не було відповіді.
Не було знаку. Навіть ледь живого.
Лиш серце, вперте у своїй роботі,
стукало в ребра замість Бога.
І раптом стало ясно: цей псалом
не мав знайти ні слухача, ні сцени.
Він був не криком вгору, а столом,
де ти нарешті виклав все із себе.
Без музики правдивіше болить.
Без рими небо не стає добрішим.
Та є слова, які потрібно вимовити
не для спасіння — щоб не стати гіршим.
І якщо тиша знову промовчить,
не треба робити з неї знак чи вирок.
Твій псалом — це спосіб не збрехати
там, де мовчання стало твоїм миром.
Відредаговано: 02.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
