Холодна правда
Диявол як людина
Диявол не приходить із вогнем.
Не пахне сіркою. Не має чорних крил.
Він може мити чашку під вікном
і говорити: «Я ж нічого злого».
Він має пальці, нігті, теплий голос.
Він вміє запитати: «Як сім'я?»
І в ту ж хвилину підписати холод,
де хтось стає не тілом — а числом.
Він не кричить. У крику є відвертість.
Він акуратний. Він тримає тон.
Він знає: зло найлегше переносить
той, хто назвав його «порядком».
Він не вважає себе катом. Ні.
Він просто «виконує», «не має вибору».
І кожен раз у чистій сорочці
виходить з дня без видимого гріха.
Диявол — це людина, що змогла
в чужому болі бачити роботу.
Що навчилась не чути, як земля
скрипить під тим, кого ведуть на згоду.
Він може бути добрим до собак.
Любити каву. Плакати в кіно.
І це страшніше, ніж роги чи знак:
зло не завжди відрізане від дому.
Не треба пекла. Пекло — це коли
руки, що могли налити води,
кладуть печатку, вимикають світло
і йдуть вечеряти без тремтіння.
Не шукай диявола в диму.
Не став свічок на пошуки химери.
Подивись тихо в дзеркало й скажи:
«Яким я був, коли мовчав при дверях?»
Відредаговано: 02.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
