Холодна правда
Свобода як вирок
Свобода — не пісня. Не прапор. Та не хміль.
Не світлий простір після чорних сходів.
Свобода — це коли ніхто тобі
не заважає власноруч пропасти.
Коли немає сторожа в кутку.
Немає батога. Немає клітки.
І все одно ти тягнеш на собі
старі замки, як внутрішні реліквії.
Тебе не змушують. Ось у чому жах.
Тобі не ставлять ніж біля горлянки.
Ти сам береш на плечі власний страх
і сам йому готуєш теплі сніданки.
Ти сам мовчиш, коли вже можна «ні».
Ти сам ідеш, де міг би зупинитись.
Ти сам тримаєшся за тих людей,
від кого треба було б відчепитись.
Свобода не рятує від провин.
Вона їх просто більше не ховає.
Вона знімає з тебе шум причин
і прямо в руки вирок повертає.
І ти стоїш. Без Бога. Без юрби.
Без виправдання «так усі робили».
Ти бачиш: всі твої маленькі «би»
давно тобі під шкіру проросли.
Свобода не приходить, наче дар.
Дарунок можна кинути у шафу.
Вона — холодний інвентар
усіх дверей, яких ти не відкрив.
І найстрашніше — не чужа тюрма.
Не ланцюги. Не влада. Не погрози.
А мить, коли вже перешкод нема —
і ти не знаєш, ким ти є без дози.
Відредаговано: 02.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
