Холодна правда
Коли Бог мовчить
Коли Бог мовчить — не падає грім.
Не тріскає небо. Не чорніють вікна.
Лиш чай холоне. Стіл стоїть, як стіл.
І серце робить звичну чорну звичку.
Немає кари. Це було б простіше.
Кара хоча б підтвердила нагляд.
Немає голосу, що скаже: «Ріж» чи «Лиши».
Є тільки ти — і твій незручний вибір.
Мовчання — це теж відповідь. Вона
не лагідна, не світла, не небесна.
Вона кладе тобі на спину знак:
«Тепер неси. Без права на оркестр».
Ти можеш вигадати собі суд.
Собі пророка. Систему. Виправдання.
Але вночі, коли в кімнаті пусто,
все це сповзає з тебе, як убрання.
І залишається не віра. Не протест.
Не філософія, написана красиво.
А маленький, холодний, людський жест:
не вдарити, коли це можливо.
Не зрадити, коли ніхто не бачить.
Не продати себе за теплу роль.
Не називати власний страх удачею.
Не робити з болю чужий контроль.
Коли Бог мовчить — це не кінець.
Це гірше. Це початок відповідальності.
Тобі ніхто не видасть вінець.
Ніхто не зніме з тебе реальності.
І якщо небо не дає ключів,
не посилає знак, не ставить рамку —
це значить: двері будеш відчиняти ти.
І кров на ручці теж залишиш сам.
Відредаговано: 02.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
