Холодна правда

Війна всередині

У тебе всередині йшла війна.

Без прапорів, без карт, без оголошень.

Там кожна думка падала до дна,

а тіло рахувало втрати мовчки.

 

Там серце било в темряву, як штаб.

Там шлунок стискався від тривоги.

Там кожен нерв, натягнутий, як дріт,

чекав наказу — бігти чи не дихати.

 

Ти сам собі був ворог і солдат.

Сам — медик, що бинтує власні рани.

Сам — той, хто вночі виходив на плац

і перевіряв, чи ще стоять паркани.

 

Твій фронт проходив не десь — а під ребром.

Не там, де видно дим, вогонь і вирви.

А там, де кожне слово перед сном

лягало мінним полем прямо в нерви.

 

Ти не кричав. Бо крик — це вже розкіш.

Ти економив голос, сон і тіло.

І день за днем носив у собі ніж,

щоб тільки зовні все було уміло.

 

Ніхто не знав, що в тебе йде обстріл,

коли ти мовчки наливав каву.

Що посмішка трималась не на силі —

на звичці не показувати справу.

 

Там не було перемоги. Лиш облік.

Скільки вціліло. Скільки стало мертвим.

І кожен ранок ставив на тобі

суху печатку: «Придатний терпіти».

 

Не називай це миром. Це не мир.

Це пауза між внутрішніми втратами.

Коли твоє тіло вже не просить сил —

воно просить перестати стріляти.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше