Холодна правда
М'язова пам'ять
Ти думаєш: минуло. Ні. Воно
не в голові сидить, не в давній даті.
Воно живе там, де ти давно
навчивсь чекати на удари.
Твоя хода не просто крок і шлях.
Це карта всіх кімнат, де ти боявся.
Де кожен звук тримав тебе в руках,
і навіть спокій гостро починався.
Ти входиш в дім — і спершу бачиш кут.
Не світло. Не людей. Та їхні лиця.
Твоє тіло не й шукає, де тут вихід,
бо пам'ять не питає входу.
Ти сідаєш спиною ближче до стіни.
Так рідко повністю комусь відкритий.
Тобі здається: «Це дрібниці». Ні.
Це м'язи навчились виживати тихо.
Ти посміхаєшся. А пальці вже в замку.
Коліна — рівно. Шия — наче в дроті.
І кожен жест ховає давню муку,
яку ніхто не бачив по життю.
Не звинувачуй тіло за контроль.
Воно тримало те, що ти не втримав.
Коли в душі давно ішов розкол,
воно стояло мовчки біля тину.
Та прийде день — і рух зламає схему.
Ти зробиш крок не так, як страх навчив.
І в цю секунду тіло вперше скаже:
«Я пам'ятаю. Але я ще жив».
Відредаговано: 02.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
