Холодна правда
Голос у горлі
У горлі живе те, що ти не сказав.
Не образ. Та символ. А красива втрата.
Там кожне «ні» стоїть, як іржавий цвях,
який ти сам боявся витягати.
Ти ковтав слова. Вони ішли не вниз —
вони ставали грудкою під шкірою.
І кожен раз, коли ти говорив: «Згоден»,
твоє горло стискалось недовірою.
Ти вчився бути тихим. Це зручно.
Тихих не б'ють першими при людях.
Їх просто переносять, як майно,
із кімнати до кімнати, без імені.
Твій голос не зникав. Він деревів.
Ставав сухим, як хліб після облоги.
І навіть сміх, що вилітав при всіх,
вертався в рот холодним шматком змоги.
А потім — кашель. Спазм. Вода. І наздогін пігулка.
Рецепт. Аптека. Виправдання «стрес».
Та тіло не приймає цю відмовку,
коли у горлі роками сидить процес.
Бо горло — це не трубка для повітря.
Це місце злочину, де вбили спротив.
Там слово «досить» довго не змогло
пройти крізь страх, крізь звичку і турботу.
Лікуй мовчання теплим чаєм.
Не гладь його, не клич його «характер».
Якщо твій голос більше не звучить —
то, може, ти давно живеш під кайфом.
І поки ти не скажеш перше «ні»,
не так, для жесту, а кістками прямо,
твоє горло триматиме в собі
усіх, кому ти не поставив межу.
Відредаговано: 02.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
